Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.02.2019 р. № 814/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Про туристичний збір

Державна фіскальна служба України на звернення Товариства, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство, посилаючись на Закон України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон № 2628), запитує (1) за якими ставками справляти туристичний збір (далі - Збір) у 2019 році у м. Києві, якими документами підтверджується вид туризму, (2) якими документами підтверджується сплата туристом Збору, (3) яка процедура повернення платнику Збору надміру сплаченого ним Збору.

1. Обов’язок з прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів відповідно до п.12.3. ст.12 Кодексу покладено на сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі - Ради).

При прийнятті рішень про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються всі елементи податку або збору, передбачені ст. 7 Кодексу, з дотриманням критеріїв, встановленим розділом ХІІ Кодексу, дпя відповідного місцевого податку чи збору (п.п. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Кодексу).

Серед передбачених ст. 7 Кодексу елементів Збору, що обов’язково відповідно до п.п. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 Кодексу визначаються Радами при встановленні податків, у ст. 268 Кодексу, частково або повністю змінено для Збору визначення бази оподаткування, ставок, платників, податкових агентів, порядку обчислення та сплати податкових зобов’язань.    

Таким чином, для забезпечення умов справляння Збору у 2019 році встановленими Кодексом необхідними умовами, що мають бути реалізованими у рішеннях Рад, є не тільки затвердження ставок Збору, але й запровадження (або незапровадження) авансових внесків, визначення та оприлюднення переліку податкових агентів.

Кодексом передбачено, у разі якщо Рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок (п.п. 12.3.5 п. 12.3 ст.12 Кодексу).    

Київською міською радою 31 січня 2019 року прийнято рішення № 2/6658 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (далі - Рішення), яким затверджено Положення про туристичний збір у м. Києві відповідно до Кодексу у редакції Закону № 2628.    

Згідно з п. 3.1 Рішення ставка Збору встановлюється за кожну добу тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі), визначених пунктом 5.1 розділу 5 Положення, у розмірі 0,4 Відсотка - для внутрішнього туризму та 1 відсотка - для в’їзного туризму від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Пунктом 7.1 Рішення на території м. Києва для податкових агентів сплату Збору авансовими внесками не запроваджено.    

Рішення набрало чинності з дня його оприлюднення- 14.02.2019.  

У період з 01.01.2019 по 13.02.2019 включно Збір у м. Києві справлявся за мінімальною ставкою - 0 відсотків.

Відповідно до п.п. 14.1.277 п. 14.1 ст. 14 Кодексу внутрішній туризм для цілей розділу ХІІ Кодексу - переміщення в межах території України громадян України та/або осіб, які постійно проживають на території Угфаїни, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях.

В’їзний туризм для цілей розділу ХІІ Кодексу - прибуття на територію України та/або переміщення в межах території України осіб, які постійно не проживають на території України, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях.

Разом з тим ст. 4 Закону України від 15 вересня 1995 року № 325/95-ВР «Про туризм» також визначено, що внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території.

Таким чином, на підставі відповідних документів, що підтверджують громадянство України та/або постійне проживання на території України можливо визначити належність фізичної особи - платника туристичного збору, до категорії внутрішнього туризму.

2. Згідно з п.п..268.6.1 п. 268.6 ст. 268 Кодексу платники Збору сплачують суму Збору авансовим внеском перед - тимчасовим розміщенням у місцях проживання (ночівлі) податковим агентам, які справляють Збір за ставками, у місцях справляння Збору та з дотриманням інших вимог, визначених рішенням відповідної Ради.

Своєю чергою, розміщення платника Збору в місцях проживання (ночівлі) здійснюється виключно за наявності у платника збору документа, що підтверджує сплату ним Збору, та рішення відповідної Ради (п.п. 268.6.2 п. 268.6 ст. 268 Кодексу).

Отже, сплата платником Збору здійснюється безпосередньо перед розміщенням у місцях проживання (ночівлі).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, має здійснюватися на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених визначеними вище документами.  

У податкового агента як суб’єкта ведення бухгалтерського обліку та нарахування податкових зобов’язань має бути підтверджуючий первинний документ, який містить відомості про господарську операцію щодо сплати цьому податковому агенту певної суми коштів платником Збору.

Порядок надання податковим агентом платнику Збору документів на підтвердження сплати ним Збору Кодексом не регулюється.

Зазначене питання регулюється, зокрема, Законом України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Законом України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в України», наказом Міністерств фінансів України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350.

3. Відповідно до п.п. 268.6.3 п. 268.6 ст. 268 Кодексу в разі дострокового залишення особою, яка сплатила Збір, території адміністративно-територіальної одиниці, на якій встановлено Збір, сума надмірно сплаченого Збору підлягає поверненню такій особі у встановленому Кодексом порядку.

Сплата Збору здійснюється споживачем послуг з тимчасового проживання (платником Збору) надавачу цих послуг (податковому агенту) в межах відносин, що регулюються Цивільним кодексом України.

Особливість справляння Збору полягає у тому, що обов’язок щодо нарахування податкового зобов’язання зі Збору та сплати його до відповідного місцевого бюджету у встановлені Кодексом терміни має податковий агент, а платник Збору сплачує його податковому агенту.

Згідно з п. 43.3 ст. 43 Кодексу обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Грошовим зобов’язанням відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання.

Якщо сплата Збору та необхідність у поверненні помилково та/або надміру сплаченої суми Збору виникла у межах одного звітного кварталу (податковим агентом не здійснені нарахування Збору за цей звітний квартал та сплата Збору до місцевого бюджету), то повернення податковим агентом платнику Збору зайво сплаченої ним суми відбувається в межах взаємовідносин, що регулюються Цивільним кодексом України.