Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЗАПОРIЗЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.02.2019 р. № 864/ІПК/08-01-13-02-10

Головне управління ДФС у Запорізькій області, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі-ПКУ), розглянуло лист (.........) щодо окремих питань податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Щодо виконання функцій податкового агента

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ.

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ та пп. 1.2 п. 16.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором для резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Водночас згідно з пп.165.1.36 п.165.1 ст.165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи -підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до ПКУ.

Доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 п.165.1 ст. 165 ПКУ, звільняються від оподаткування військовим збором (пп.1.7 п.16.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Пунктом 292.1 ст. 292 ПКУ встановлено, що доходом для фізичної особи - підприємця платника єдиного податку платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Підпунктом 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ встановлені випадки та строки коли платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів.

Також реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу (п.299.10 ст. 299 ПКУ).

Реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п.299.1 ст.299 ПКУ).

При цьому до реєстру платників єдиного податку вносяться відомості про платника єдиного податку, зокрема, обрані фізичною особою - підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності, дата анулювання реєстрації (п.299.7 ст.299 ПКУ).

Отже, у разі нарахування (виплати) доходів фізичній особі - підприємцю платнику єдиного податку другої групи, суб'єкт господарювання не здійснює утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Згідно з пп. «б» п. 176.2 ст.176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Враховуючи наведене, під час нарахування (виплати) доходів фізичній особі -підприємцю платнику єдиного податку другої групи, незалежно від обраних видів діяльності, суб'єкт господарювання виступає податковим агентом в частині відображення такого нарахування (виплати) в податковому розрахунку (форма №1ДФ), який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, за ознакою доходу «157».

Щодо нарахування амортизації основних фондів, придбаних у фізичної особи-підприємця

Закон України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами і доповненнями (далі - Закон № 996), поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (п. 1 ст. 2 Закону № 996).

Відповідно до п.2 ст.3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В бухгалтерському обліку методологічні засади формування інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи визначено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (П(С)БО 7), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПКУ.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.

Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу.

Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Різниці, які виникають під час нарахування амортизації необоротних активів, формуються згідно з вимогами ст. 138 ПКУ.

Пунктом 138.1 ст.138 ПКУ встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та згідно з п. 138.2 ст.138 ПКУ зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПКУ.

Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п.14.1 ст.14 розділу І, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 п.138.3 ст. 138 ПКУ. За таким розрахунком застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу (пп. 138.3.1 п. 138.3 ст.138 ПКУ).

Разом з тим не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема, витрати на придбання невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів (п. 138.3.2 ст. 138 ПКУ).

Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Отже, платники податку на прибуток, які застосовують податкові різниці, що виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, відповідно до ст.138 ПКУ, збільшують фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та відповідно зменшують фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п.138.3 ст. 138 ПКУ.

При цьому відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.