Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.11.2017 р. № 2522/ІПК/26-15-12-01-18

Про застосування норм податкового законодавства

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист платника щодо застосування норм податкового законодавства та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) і в межах своїх повноважень, повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до статті 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно до регулювання відносин, передбачених статтею 1 Кодексу. При цьому інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Засади рекламної діяльності в Україні, а також відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, регулюються Законом України від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР "Про рекламу" (далі - Закон № 270).

Статтею 1 розділу І Закону № 270 встановлено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно з підпунктом "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг, відповідно до підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктом 186.2 - 186.4 статті 186 Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Згідно із пунктом 186.3 статті 186 Кодексу місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема:

б) рекламні послуги.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 Кодексу, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 Кодексу).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій платника податку з постачання послуг безпосередньо залежить від місця постачання таких послуг.

Враховуючи викладене, у разі якщо, перелічені у зверненні послуги (з розміщення матеріалів нерезидента у друкованому засобі масової інформації, з постачання послуг з організації та проведення заходів нерезидента), які платник податку надаватиме нерезиденту, підлягають під визначення рекламні послуги, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання таких послуг відповідно до підпункту "в" пункту 186.3 статті 186 Кодексу є місце реєстрації їх отримувача. При цьому, у такому разі операції з постачання послуг, перелічених у зверненні, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

У разі якщо, перелічені у зверненні послуги, які платник податку надає нерезиденту, не підпадають під визначення рекламні, то для цілей оподаткування ПДВ місце постачання таких послуг відповідно до пункту 186.4 статті 186 Кодексу є місце реєстрації їх постачальника. При цьому, у такому разі операції з постачання послуг, перелічених у зверненні, є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються податком у загальновстановленому порядку за основною ставкою.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання (стаття 36 Кодексу) та повинні самостійно визначати відповідність здійснених ними операцій тим, які визначенні Кодексом.