X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.02.2019 р. № 712/10/26-15-08-04-14-ІПК

Про подання звітності та сплату податків у разі зміни місцезнаходження, що пов’язане зі зміною адміністративно-територіальної одиниці

Облік платників податків врегульовано положеннями глави 6 Кодексу.

З метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах розроблено Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, із змінами та доповненнями, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за № 503/25280 (далі - Порядок № 1588).

Порядок переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) регламентується нормами розділу X Порядку № 1588.

Відповідно до пункту 10.13 Розділу X Порядку № 1588 у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Одночасно із зняттям з обліку юридичної особи (крім юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій) або фізичної особи - підприємця за основним місцем обліку здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу (підпункт 1 пункт 10.13 Розділу X Порядку № 1588).

Згідно із положеннями пункту 10.13 розділу X Порядку № 1588 юридичні особи-платники податків до закінчення року обліковуються в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що вони є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що вони є платниками податків з наступного року.

Контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) передає облікову справу платника податків та інші документи щодо адміністрування податків, зборів контролюючому органу за основним місцем обліку у такі строки:

Відповідно до частини восьмої статті 45 Бюджетного кодексу України (далі - Бюджетний Кодекс) від 08.07.2010 № 2456-VІ, із змінами та доповненнями, у разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Пунктом 1 статті 55 глави 6 розділу II Господарського кодексу України (далі - Господарський Кодекс) від 16.01.2003 №436-ІV, із змінами та доповненнями, суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Платниками податків, на яких не розповсюджуються норми статті 45 Бюджетного Кодексу є:

Для зазначених платників сплата податків та подання звітності здійснюється за новим місцезнаходженням з дати взяття на облік в контролюючому органі за новим місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою -підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов’язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Пунктом 8 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, із змінами та доповненнями, (далі - Порядок), якщо страхувальник із числа страхувальників, крім зазначених у підпунктах 5, 6 розділу III Порядку, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою -підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у звітному періоді змінює місцезнаходження або місце проживання, що пов’язане зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за цей звітний період (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) подається до органу доходів і зборів, що відповідає новому місцезнаходженню (місцю проживання).

Відповідно до підпункту 14.1.121 пункту 14.1 статті 14 Кодексу неприбуткові підприємства, установи та організації - це підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 статті 133 Кодексу.

Пунктом 133.4 статті 133 Кодексу визначено порядок та умови, у разі дотримання яких неприбуткові підприємства, установи та організації не є платниками податку на прибуток підприємств.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 440 затверджено Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру (далі - Порядок № 440).

Згідно із пунктом 14 Порядку № 440, передбачено, що у разі зміни організаційно-правової форми неприбуткової організації, внесення змін до її установчих документів (або установчих документів організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) до контролюючого органу подається реєстраційна заява з позначкою «зміни», до якої додаються копії документів відповідно до пункту 6 цього Порядку. Заява та копії документів повинні бути подані протягом 30 календарних днів з дня державної реєстрації таких змін, а у разі, коли державна реєстрація змін не здійснюється, протягом 30 календарних днів з моменту виникнення зазначених у цьому пункті обставин.

Враховуючи викладене, неприбуткові організації, змінюючи місцезнаходження, повинні подавати податкову звітність, звітність з ЄСВ те сплачувати податки та збори, зокрема, ПДФО та військовий збір де контролюючого органу за новим місцезнаходженням.

Щодо питання про необхідність подання реєстраційної заяви за формою 1-РН у зв’язку зі зміною місцезнаходження неприбутковою організацією, необхідно керуватися пунктом 14 Порядку № 440.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.