Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У СУМСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.03.2019 р. № 823/ІПК/18-28-13-01-14

Головне управління ДФС у Сумській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), розглянуло Ваше звернення від 11.02.2019. (вх. №5988/ФОП/ІКП від 11.02.2019 ) про надання роз’яснення з наступного питання.

Фізична особа - підприємець Хабенко Євгеній Євгенійович, місце реєстрації та проживання: м. Суми, вулиця Павлова, буд.43, є платником єдиного податку третьої групи. Одним із видів діяльності є надання власних нежитлових приміщень (які розташовані у багатоквартирному житловому будинку та в нежитловому будинку) в оренду, на підставі укладених цивільно-правових угод.

З метою дотримання вимог Податкового кодексу України, у фізичної особи - підприємця виникло питання, чи є він платником земельного податку.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, зі змінами та доповненнями (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю Податковимо Кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненням (далі - ПКУ)

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ встановлено, що плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (статті 269, 270 ПКУ).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПКУ).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПКУ).

Відповідно до статті 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, визначені Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (далі - Закон).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону співвласник багатоквартирного будинку - це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Згідно з частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, серед іншого, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (частина друга статті 12 Закону).

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПКУ власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

При цьому згідно з положеннями абзацу четвертого пункту 297.1 статті 297 ПКУ, платники єдиного податку першої - третьої груп звільняються від сплати податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються такими платниками єдиного податку для провадження господарської діяльності.

Отже, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку, який використовує будівлі (споруди), їх частини, для провадження господарської діяльності та який оформив відповідно до вимог законодавства свої права на земельну ділянку під такими об'єктами, не повинен сплачувати земельний податок.

Разом із тим абзац четвертий пункту 297.1 статті 297 ПКУ не передбачає звільнення від земельного податку для фізичної особи підприємця - платника єдиного податку у випадку, коли обов'язок зі сплати податку виникає у нього як у співвласника багатоквартирного будинку у складі витрат на управління.

Платником податку за земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території виступає особа, щодо якої здійснено реєстрацію державних прав на таку земельну ділянку (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб'єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників).

Всі співвласники багатоквартирного будинку (в тому числі фізичні особи - підприємці на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності) мають рівні обов'язки щодо здійснення витрат на управління будинком (пропорційно до своєї частки у спільному майні багатоквартирного будинку), до складу яких буде включатися передбачена законодавством плата за землю щодо земельної ділянки під таким будинком та прибудинковою територією.

Додатково повідомляємо, що зазначена позиція викладена в наказі Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602 "Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю".