Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ВIННИЦЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.03.2019 р. № 940/ІПК/02-32-13-02

Головне управління ДФС у Вінницькій області, керуючись, ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), розглянуло запит щодо сплати платежів до бюджету та подання податкової декларації з плати за землю, згідно Договору про встановлення земельного сервітуту, і в межах компетенції повідомляє.

ПКУ регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та' зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).

Перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів, наведено в ст.ст. 9, 10 ПКУ.

Плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності,(п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно зі ст. 269 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які згідно з розділом ХІІ ПКУ зобов’язані складати та подавати податкові декларації з плати за землю.

Норми ПКУ поширюються виключно на цивільно-правові угоди в частині надання у тимчасове платне користування земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

ПКУ не містить норм податкового регулювання відносин за Договором про встановлення земельного сервітуту, які встановлюють окремі земельні відносини.

Отже, у фізичної особи - підприємця, яка уклала угоду про заміну сторони у договорі про встановлення земельного сервітуту, відсутні підстави для обчислення податкових зобов’язань з плати за землю та не виникає обов'язку зі складання та подання податкової декларації з плати за землю.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.