Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.03.2019 р. № 944/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування операцій з переведення боргу у нового боржника (позичальника) за отриманим кредитом першим боржником (позичальником) в іноземній валюті у банку, за умови, що всі учасники є юридичними особами -резидентами, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс) боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов’язанні визначається відповідно до положень статті 513 Цивільного кодексу (ст. 521 Цивільного кодексу).

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Кодексом не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями зі сплати відсотків за користування кредитом в іноземній валюті банку, що є резидентом, та визначення курсових різниць за ними. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до п.п. «б» п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безоплатно надані роботи, послуги — це роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

Отже, якщо сплата відсотків за користування кредитом новим позичальником здійснюється без отримання компенсації від першого позичальника при здійсненні операції з переведення боргу, то відповідні послуги нового позичальника є безоплатно наданими на користь першого позичальника.

В той же час, якщо операція з переведення боргу здійснюється безоплатно, то в залежності від категорії першого позичальника новому боржнику (позичальнику) слід враховувати таке.

Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема:

• на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об'єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення п.п. 140.5.13 п. 140.5 ст. 140 Кодексу), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу);
• на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу (п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу).

Враховуючи наведене, фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду нового позичальника збільшується на суму наданих послуг з оплати відсотків за користування кредитом, щодо яких відсутня компенсація з боку першого позичальника, у випадках та на умовах, встановлених п.п. 140.5.9 та п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

У податковій декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (із змінами та доповненнями) такі різниці відображаються у рядках 3.1.9 та 3.1.10 Додатка РІ до рядка 03 РІ такої декларації відповідно.

Щодо оподаткування податком на додану вартість

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.п. «а» та п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та/або послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 Кодексу не є об’єктом оподаткування ПДВ, зокрема, операції з відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Виходячи зі змісту питання, викладеного у зверненні, після підписання додаткової угоди до кредитного договору між банком, підприємством 1 (позичальником) та підприємством 2 (новим позичальником) всі зобов’язання по розрахунках із банком перейшли до нового позичальника.

Отже, зазначена у зверненні операція за своєю сутністю є операцією з переведення боргу, у зв’язку з чим не є об’єктом оподаткування згідно з п.п. 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, у разі, якщо зазначена у зверненні компенсація позичальником новому позичальнику витрат, пов’язаних зі сплатою відсотків за користування кредитом буде визначена умовами договору, то така плата є складовою частиною операції з переведення боргу, яка не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Отже, операція з надання позичальником компенсації новому позичальнику витрат, пов’язаних зі сплатою відсотків за користування кредитом, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).