Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ДОНЕЦЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.03.2019 р. № 1024/10/05-99-13-07-19/ІПК

Головне управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, розглянуло звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування норм податкового та іншого законодавства та повідомляє.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 55 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) визначено перелік осіб, які визнаються суб'єктами господарювання, зокрема громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (п. 2 частини другої ст. 55 ГКУ).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс)).

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу самозайнята особа це платник податку який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, достатньою підставою для визначення особи резидентом є її реєстрація як самозайнятої особи.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08.07.2010    №  2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (п. 1 ст. 2 Закону № 2464).

Згідно ст. 5 Закону № 2464 облік платників єдиного внеску ведеться відповідно до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162.

Пунктом 4 частини першої ст. 4 Розділу II Закону № 2464 зазначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII) у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник мав право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Звертаємо увагу, що з 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.

Так, згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464, у разі якщо платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, з 01.01.2017 Законом № 2464 обов'язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від підприємницької діяльності.

Обов'язок сплати єдиного внеску, нарахованого платниками, зазначеними у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, встановлено частиною восьмою ст. 9 Закону № 2464.

Враховуючи викладене, з 01.01.2017 платник єдиного внеску, визначений п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, перебуваючи на обліку в контролюючому органі, у разі неотримання доходу у відповідному звітному періоді зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску в розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем. При цьому такий платник зобов'язаний подавати звітність з єдиного внеску із зазначенням бази нарахування єдиного внеску, встановленої п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464.

У пункті 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464 сказано, що платники Єдиного внеску зобов'язані подавати звітність з єдиного внеску за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що визначені законодавством.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435
затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 435), який є обов'язковим для виконання платниками єдиного внеску.

Так, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім ФО - підприємців, зазначених у пункті 3 розділу III Порядку (п. 13 розділу 2 Порядку № 435).

Додатково повідомляємо, що за невиконання обов’язків платника єдиного внеску, зазначених в статті 6 Закону № 2464, а саме за несвоєчасну сплату єдиного внеску, ненадання (несвоєчасне надання) звітності з єдиного внеску - платник несе фінансову та адміністративну відповідальність, яка передбачена ст. 25 та 26 Закону № 2464.

Водночас звертаємо увагу, що відповідно до частини шістнадцятої Закону № 2464 строк давності щодо нарахування єдиного внеску, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.