Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.03.2019 р. № 1047/6/99-99-15-01-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань оподаткування операцій із внесення учасником товариства до статутного капіталу вкладу у вигляді грошових вимог до Товариства за договором безвідсоткової фінансової допомоги та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) повідомляє.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 87 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства.

Згідно зі статтею 16 Закону України від 19 вересня 1991 № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу. Збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Кодексу поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Щодо оподаткування податком на додану вартість

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких, відповідно до статті 186, розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу передбачено, що під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Водночас відповідно до підпунктів 196.1.1 та 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу не є об’єктом оподаткування операції з:

• випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах;
• обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах;
• розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону;
• відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об’єктам боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

При цьому згідно з підпунктом 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 під поняттям «корпоративні права» розуміються права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Виходячи зі змісту запиту Товариства, одноосібним учасником заявлено про наміри щодо внесення до статутного капіталу додаткового вкладу у негрошовій формі, а саме - у вигляді його дебіторської заборгованості до підприємства за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Тобто за наслідками отримання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у Товариства виникає кредиторська заборгованість перед учасником підприємства.

Враховуючи вищенаведене, операція з внесення одноосібним учасником товариства до статутного капіталу прав вимоги кредиторської заборгованості в обмін на корпоративні права (частки в статутному капіталі), яка здійснюється у межах чинного законодавства, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Щодо оподаткування податком на прибуток

Згідно з абзацом сьомим підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Кодексу поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики.

Відповідно до вимог статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно зі статтею 1049 ЦКУ позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до пункту 3 статті 80 ГКУ товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Пунктом 2 статті 115 ЦКУ визначено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за операціями із внесення позичальником до статутного капіталу товариства права вимоги кредиторської заборгованості за надану безвідсоткову поворотну фінансову допомогу.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності передбачено пунктом 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, з питання відображення в бухгалтерському обліку операцій із збільшення статутного капіталу шляхом внесення грошових прав вимоги та внаслідок цього припинення заборгованості товариства перед кредитором, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо оподаткування податком з доходів фізичних осіб

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 платником податку є фізична особа - резидент.

Відповідно до підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Кодексу господарські операції, які передбачають придбання, зокрема, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно, є інвестиціями.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід до якого не включається сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи - емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права (підпункт 165.1.44 пункту 165.1 статті 165 Кодексу).

Крім того, відповідно до підпункту 1.7 пункту 16 розділу 10 розділу XX Кодексу від оподаткування військовим збором звільняються доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 Кодексу.

Отже, сума внеску (додатковий вклад) до статутного капіталу Товариства у вигляді грошових вимог до товариства за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором для одноособового учасника товариства.

Відповідь на запитання підготовлена з урахуванням обставин, викладених у зверненні.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.