Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС В ОДЕСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.03.2019 р. № 854/ІПК/15-32-13-01-09

Головне управління ДФС в Одеській області розглянуло звернення про надання індивідуальної податкової консультації у порядку ст.52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) щодо застосування окремих норм законодавства та у межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. При цьому особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ).

Умови, згідно з якими суб’єкт господарювання не може бути платником єдиного податку зазначені у п. 291.5 ст. 291 ПКУ.

Зокрема, у відповідності до абз. 6 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб’єкти господарювання - фізичні особи, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. IIІ ПКУ.

Водночас згідно з п.п. 291.5.4 ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів тощо.

Відносини у сфері страхування регулює Закон України від 7 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування» (далі - Закон №85), який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Згідно зі ст. 15 Закону №85, зі змінами та доповненнями, страхові агенти — це фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.

Страхові агенти є представниками страховика і діють на його користь за винагороду на підставі договору доручення зі страховиком. Порядок провадження діяльності страховими посередниками, у тому числі страховими агентами, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року №1523, згідно з якою агентська діяльність — діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов’язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка й укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

При цьому страховими посередниками (страховими агентами і страховими брокерами) є суб’єкти підприємницької діяльності.

Права та обов’язки сторін щодо порядку укладення, обслуговування та виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін мають зазначатися в письмовому договорі між страховиком та страховим агентом про надання страхових агентських послуг (агентській угоді).

Порядок укладання та виконання зобов’язань між суб’єктами господарювання регулюється розділом IV Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІV.

Враховуючи вищевикладене, фізичні особи — підприємці мають право бути страховими агентами та перебувати на спрощеній системі оподаткування, оскільки страхова агентська діяльність належить до підприємницької діяльності.

Додатково зазначаємо, що згідно з п.п.5 п.298.3 ст.298 ПКУ у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

Якщо код виду діяльності за КВЕД ДК 009:2010 передбачає кілька видів господарської діяльності, в тому числі ті, які не дають права на застосування спрощеної системи оподаткування, то фізична особа - підприємець платник єдиного податку у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначає перелік видів діяльності, які віднесено до відповідного коду, крім видів господарської діяльності, на які встановлено заборону.

Отже, якщо суб’єкт господарювання здійснює господарську діяльність страхового агента з виду діяльності «Діяльність страхових агентів і брокерів» (КВЕД - 66.22) та не порушує інші вимоги щодо перебування на спрощеній системі оподаткування, то така фізична особа - підприємець може бути платником єдиного податку 3 групи.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.