Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.03.2019 р. № 1085/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Відповідно до п.п. 14.1.45 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дериватив - це документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Порядок випуску та обігу деривативів установлюється законодавством.

Зокрема, до деривативів належить опціон - цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона контракту одержує право на придбання (продаж) базового активу, а інша сторона бере на себе безумовне зобов'язання продати (придбати) базовий актив у майбутньому протягом строку дії опціону чи на встановлену дату (дату виконання) за визначеною під час укладання такого контракту ціною базового активу. За умовами опціону покупець виплачує продавцю премію опціону (п.п. 14.1.45.2 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді інвестиційного прибутку від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1 40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Особливості оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.2.1 якого облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Підпунктом 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу передбачено, що інвестиційнай прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ (крім операцій з деривативами).

При цьому інвестиційний прибуток за операціями з деривативами розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку за операціями з деривативами (похідними інструментами), включаючи отримані суми періодичних або разових виплат, передбачених умовами контрактів (договорів), та документально підтвердженою сумою, сплаченою платником податку іншій стороні такого контракту (договору) з деривативами (похідними інструментами), в тому числі сплаченими сумами періодичних або разових виплат, які передбачені умовами контракту (договору).

Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування.

Наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2011 № 1484 та рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2011 № 1689 затверджено Методику визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперам при виконанні ним функцій податкового агента (далі - Методика).
Особливості визначення інвестиційного прибутку від операцій з цінними паперами, передбачено розділом III Методики, з деривативами - розділом V Методики.

Зокрема, п. 4.1 розділу IV Методики визначено, що інвестиційний прибуток за операціями з деривативами розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податків за операціями з деривативами (похідними інструментами), включаючи отримані суми періодичних або разових виплат, передбачених умовами контрактів (договорів), та документально підтвердженою сумою, сплаченою платником податків іншій стороні такого контракту (договору) з деривативами (похідними інструментами), в тому числі сплаченими сумами періодичних або разових виплат, які передбачені умовами контракту (договору).

Інвестиційний прибуток за операціями з деривативами визначається з урахуванням суми додаткових фактично сплачених витрат, що відповідно до законодавства здійснюються у зв'язку з отриманням такого доходу, за переліком, встановленим п.3.10 розділу III Методики (п. 4.1 розділу IV Методики).

Відповідно до 3.10 розділу III Методики доходи за операціями з цінними паперами зменшуються на суму додаткових фактично сплачених витрат, по відповідно до законодавства здійснюються у зв'язку з отриманням такого доход,а саме:

• винагорода (комісія) торговцю цінними паперами;
• біржовий збір відповідно до тарифів, затверджених фондовою біржею;
• вартість депозитарних послуг, затверджених відповідно депозитарною установою (уся сума таких витрат, здійснених у розрахунковому періоді);
• вартість банківських послуг, сплачених у зв'язку із здійсненням операцій з цінними паперами за тарифами, затвердженими банківською установою (уся сума таких витрат, здійснених у розрахунковому періоді).

Згідно з п. 176.1 ст. 176 Кодексу платники податку зобов’язані отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого Кодексом, документа первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку.

Статтею 1 розділу І Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні документи передбачено ст. 9 Закону № 996).

Водночас п. 1.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні за національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, визначено, що під час здійснення розрахункових операцій використовуються такі види платіжних інструментів: меморіалний ордер, платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, інкасове доручення (розпорядження).

Враховуючи наведене, професійний торговець цінними паперами як податковий агент при визначенні об’єкта оподаткування під час виплати фізичній особі доходу від операцій з цінними паперами або деривативами враховує витрати, понесені такою фізичною особою, на придбання цих цінних паперів (деривативів) на підставі документів первинного обліку.

Зауважуємо, відповідно до п.п. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець.

Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною ст. 167 Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у цьому пункті.

При застосуванні платником податку норм п.п. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів (абзац другий п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).

З питань документального підтвердження витрат платника на придбання інвестиційних активів, в т.ч. деривативів, відповідно до Методики ви можете звернутися до Міністерства фінансів України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.