Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.03.2019 р. № 1118/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Правові основи перевезення пасажирів у міжнародному сполученні автомобільним транспортом регулюються Конвенцією про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу від 09 жовтня 1997 року (далі - Конвенція від 09.10.1997), ратифікованою Законом України від 08 квітня 1999 року № 581-XIV «Про ратифікацію Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу», та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (КАПП) від 01 березня 1973 року (далі - Конвенція від 01.03.1973), до якої держава Україна приєдналася згідно із Законом України від 15 грудня 2004 року № 2239-ІV «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (КАПП)».

Відповідно до пункту 2 статті 2 Конвенції від 09.10.1997 форма квитка, багажної квитанції та формуляра затверджується державними компетентними органами в галузі автомобільного транспорту перевізника і визнається державними компетентними органами в галузі транспорту інших держав, територіями яких здійснюється перевезення.

Державні компетентні органи в галузі автомобільного транспорту розробляють єдині форми квитка, багажної квитанції та формуляра, що затверджуються державними компетентними органами в галузі транспорту держав, територіями яких здійснюється перевезення.

Згідно зі статтею 5 Конвенції від 01.03.1973 при перевезенні пасажирів перевізник зобов’язаний видати індивідуальний чи колективний квиток.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Статтею 3 розділу І ПКУ визначено, що однією із складових податкового законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування. При цьому, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість, якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів
бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а», «б» і «е» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання:

• товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ;
• послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Операції, зазначені у статті 185 розділу V ПКУ, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною у підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ (20 відсотків), яка є основною (пункт 194.1 статті 194 розділу V ПКУ).

Операції з постачання послуг з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою (підпункт «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ). При цьому для цілей застосування підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Отже, нульова ставка ПДВ, визначена підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ, застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення пасажирів по всьому маршруту перевезення пасажирів в цілому, без поділу його на відрізки у межах митної території України та поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Разом з тим, оскільки компетентним органом при здійсненні операцій з перевезення є Міністерство інфраструктури України, то з метою визначення єдиного міжнародного перевізного документа при перевезенні пасажирів автомобільним транспортом пропонуємо звернутися до зазначеного міністерства.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.