Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.03.2019 р. № 1109/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Про туристичний збір

Державна фіскальна служба України на звернення Товариства, надіслане Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство просить надати податкову консультацію з питань справляння туристичного збору (далі - Збір).

Товариство не повідомило у чому полягає практична необхідність отримання консультації, водночас згідно з реєстраційними даними ДФС основним видом діяльності Товариства є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (код. 55.10 КВЕД).

1.Який документ та в якій формі повинен отримати податковий агент від особи, яка розміщується у готелі, для підтвердженння статусу (резидент/нерезидент) та визначення форми туризму (внутрішній/в’їзний).

Відповідно до п.п. 14.1.277 п. 14.1 ст. 14 Кодексу внутрішній туризм для цілей розділу XII Кодексу - переміщення в межах території України громадян України та/або осіб, які постійно проживають на території України, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях.

В’їзний туризм для цілей розділу XII Кодексу - прибуття на територію України та/або переміщення в межах території України осіб, які постійно не проживають на території України, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях.

Разом з тим, ст. 4 Закону України від 15 вересня 1995 року №325/95-ВР «Про туризм» також визначено, що внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території.

Таким чином, на підставі відповідних документів, що підтверджують громадянство України та/або постійне проживання на території України можливо визначити належність фізичної особи - платника Збору, до категорії внутрішнього туризму.

Документом, який підтверджує громадянство, є паспорт громадянина та/або посвідчення на тимчасове перебування.

2.Який документ повинен мати податковий агент для підтвердження розміщення у готелі пільгових категорій осіб, які не являються платниками туристичного збору, зокрема у випадках, зазначених у п.п. 268.2.2. п. 268.2 ст. 268 Кодексу.

З метою визначення осіб, які не є платниками Збору відповідно до п.п. 268.2.2. п. 268.2 ст. 268 Кодексу необхідно отримати від особи підтверджуючі документи про віднесення її до певної категорії у вигляді посвідчення, наказу про відрядження, путівки (курсівки) на лікування, оздоровлення, реабілітацію, інші документи в залежності від категорії.

3.Чи є підставою для визнання особи неплатником Збору відповідно до п. «а» п.п. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 Кодексу наявність укладеного між податковим агентом і такою особою (резидентом та нерезидентом) договору найму/оренди або договору про надання послуг проживання.

Відповідно до п.п. 268.2.1 п. 268.2 ст. 268 Кодексу платниками Збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі -Рада), про встановлення Збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 Кодексу.

Платниками Збору не можуть бути особи, які постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір (п. «а» п.п. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 Кодексу).

Водночас згідно з п. 4 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), звтердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року № 297, до послуг з тимчасового розміщення (проживання) не належить розміщення осіб, з якими укладається договір про наймання житла на строк, що перевищує один місяць (для курортів строк визначається місцевими органами виконавчої влади).

Отже, проживання осіб, якими з податковими агентами укладено договір найму/оренди житла на строк, що перевищує один місяць, не відноситься до послуг з тимчасового проживання, тому не є підставою для справляння Збору в розумінні п.п. 268.2.1 п. 268.2 ст. 268 Кодексу.

4. Яким чином і на підставі якого документа особа має підтвердити те, що вона постійно проживає у селі, селищі або місті, Радами яких встановлено Збір.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (п. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382) документи, до яких вносяться відомості про місце проживання - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання (ст. 6 Закону №1382).

Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства є підстави, встановлені Законом України від 22.09.2011 № 3773-ІУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

5. Хто вважатиметься податковим агентом у разі укладання договору оренди/суборенди між юридичною особою, яка є власником об’єкта розміщення, та юридичною особою (фізичною особою - підприємцем), якою фактично здійснюється діяльність з надання послуг тимчасового розміщення.

У контексті п.п, 268.5.2 п. 268.5 ст. 268 Кодексу згідно з рішенням Ради податковими агентами можуть бути такі особи:

• а) юридичні особи, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи юридичнихосіб згідно з п.п. 268.7.2 п. 268.7 цієї статті, фізичні особи - підприємці, які надають послуги з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 цієї статті;
• б) квартирно-посередницькі організації, які направляють неорганізованих осіб з метою їх тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. «б» п.п. 268.5.1 п. 268.5 цієї статті, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;
• в) юридичні особи, які уповноважуються Радою справляти Збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

Отже, Кодексом не встановлено вимог щодо наявності у податкового агента -юридичної особи права власності або права користування на місця проживання (ночівлі).

Податковим агентом визнається особа, яка надає послуги з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі).
Повноваження щодо визначення податкових агентів належить сільським, селищним, міським радам (п.п. 268.5.2 п. 268.5 ст. 268 Кодексу). Перелік податкових агентів та інформація про них розмішуються та оприлюднюються на офіційному веб-сайті Ради.

6,7. Чи правомірна оплата юридичною особою (туроператором) шляхом безготівкового перерахунку на рахунок готелю суми Збору за фізичну особу, яка буде розміщуватись у готелі, на підставі укладеного фізичною особою з такою юридичною особою (туроператором) договору.

Згідно з п.п. 268.6.1 п. 268.6 ст. 268 Податкового кодексу платники Збору сплачують суму Збору авансовим внеском перед тимчасовим розміщенням у місцях проживання (ночівлі) податковим агентам, які справляють Збір за ставками, у місцях справляння Збору та з дотриманням інших вимог, визначених рішенням відповідної Ради.

Своєю чергою, розміщення платника Збору у місцях проживання (ночівлі) здійснюється виключно за наявності у платника збору документа, що підтверджує сплату ним Збору, та рішення відповідної Ради (п.п. 268.6.2 п. 268.6 ст. 268 Кодексу).

Отже, сплата платником Збору здійснюється безпосередньо перед розміщенням у місцях проживання (ночівлі).

У податкового агента як суб’єкта ведення бухгалтерського обліку та нарахування податкових зобов’язань зі Збору, зважаючи на норму п. 44.1 ст. 44 Кодексу, має бути підтверджуючий первинний документ, який містить відомості про господарську операцію щодо сплати цьому податковому агенту певної суми коштів платником Збору.

Форма сплати Збору Кодексом не регулюється.

Відповідно до пп. 268.2.1 п. 268.2 ст. 268 Кодексу платниками Збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення Ради, про встановлення Збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 Кодексу.

Сплата Збору податковому агенту туристом (платником Збору) здійснюється в межах взаємовідносин, що регулюються Цивільним кодексом України.

Право юридичних осіб (туроператорів) сплачувати Збір замість туристів (платників Збору) Кодексом не обмежується, але на момент розміщення туриста у місці (проживання (ночівлі) має бути здійснена оплата Збору та наявний документ, що підтверджує таку сплату від імені туриста як платника Збору.

8. Що вважається добою для цілей справляння Збору.
Базою справляння Збору відповідно до п.п. 268.4.1 п. 268.4 ст. 268 Кодексу є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 Кодексу.

Кодексом не передбачений інший, ніж доба, період проживання для визначення бази оподаткування Збором.

Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджені наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 № 19, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 квітня 2004 р. за № 413/9012 (далі - Правила № 19), регламентують основні вимоги щодо користування готелями та аналогічними засобами розміщення усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері надання послуг розміщення споживачам, і регулюють відносини між споживачами (фізичними особами, які проживають у готелях або мають намір скористатися готельними послугами), та готелями, виконавцями цих послуг.

Так, п. 1.3 глави 1 Правил № 19 визначено, що розрахункова година - година, яка встановлена в готелі та при настанні якої споживач повинен звільнити номер у день виїзду й після якої здійснюється заселення в готель.

Згідно з п. 3.8. глави 3 Правил № 19 плата за надання готельних послуг стягується відповідно до єдиної розрахункової години - 12 год. 00 хв. поточної доби за місцевим часом. Готель з урахуванням місцевих особливостей вправі змінити єдину розрахункову годину. Як правило, розрахункова година зазначається у внутрішніх правилах готелю.

Пунктом 3.7 глави 3 Правил № 19 встановлено, що договір про надання готельних послуг може бути укладений на визначений або невизначений термін. При укладанні договору на невизначений термін погодженим вважається найбільш короткий термін, зазвичай одна доба; дія договору в такому разі завершується о 12 год. 00 хв. дня, наступного за днем прибуття споживача.

Враховуючи викладене вище, відлік доби проживання розпочинається з 12 год. 00 хв. дня прибуття (заїзду) та триває 24 години до розрахункової години, встановленої готелем.

9. Чи визначається доба тимчасового розміщення фізичної особи у готелі пропорційно фактичному часу перебування особи у готелі при ранньому заїзді чи пізньому виїзді.

Відлік доби проживання розпочинається з 12 год. 00 хв. дня прибуття (заїзду) та триває 24 години до розрахункової години, встановленої готелем.

Кодексом не передбачений інший, ніж доба, період проживання для визначення бази оподаткування Збором та не встановлено залежність тривалості доби від фактичного терміну проживання у місці розміщення (ночівлі).

У разі раннього заїзду до місця проживання (до 12 год. 00 хв. дня прибуття) та пізнього виїзду (після 12 год. 00 хв. дня виїзду) для цілей оподаткування Збором до кількості днів проживання додається дві доби (по одній добі за перевищення
розрахункової години при заїзді та виїзді з місця проживання).

10. Який порядок повернення надлишково сплачених сум Збору у випадку дострокового залишення готелю фізичною особою, які документи повинен видати податковий агент для підтвердження надлишкової сплати туристичного збору та дострокового залишення готелю такою особою.

Відповідно до п.п. 268.6.3 п. 268.6 ст. 286 Кодексу у разі дострокового залишення особою, яка сплатила Збір, території адміністративно-територіальної одиниці, на якій встановлено Збір, сума надмірно сплаченого Збору підлягає поверненню такій особі у встановленому Кодексом порядку.

Сплата Збору здійснюється споживачем послуг з тимчасового проживання (платником Збору) надавачу цих послуг (податковому агенту) в межах відносин, що регулюються Цивільним кодексом України.

Особливість справляння Збору полягає у тому, що обов’язок щодо нарахування податкового зобов’язання зі Збору та сплати його до відповідного місцевого бюджету у встановлені Кодексом терміни має податковий агент, а платник Збору сплачує його податковому агенту.

Згідно з п. 43.3 ст. 43 Кодексу обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Якщо сплата Збору та необхідність у поверненні помилково та/або надміру сплаченої суми Збору виникла у межах одного звітного кварталу (податковим агентом не здійснені нарахування Збору за цей звітний квартал та сплата Збору до місцевого бюджету), то повернення податковим агентом платнику Збору зайво сплаченої ним суми відбувається в межах взаємовідносин, що регулюються Цивільним кодексом України.

11. Якою є ставка Збору в період з 01.01.2019 до моменту прийняття Радою рішення про встановлення Збору.

Обов’язок з прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів відповідно до п.12.3. ст.12 Кодексу покладено на Ради.

При прийнятті рішень про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються всі елементи податку або збору, передбачені ст. 7 Кодексу, з дотриманням критеріїв, встановленим розділом XII Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п.п. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Кодексу).

Серед передбачених ст. 7 Кодексу елементів Збору, що обов’язково відповідно до п.п. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 Кодексу визначаються Радами при встановленні податків, у ст. 268 Кодексу, частково або повністю змінено для Збору визначення бази оподаткування, ставок, платників, податкових агентів, порядку обчислення та сплати податкових зобов’язань.

Таким чином, для забезпечення умов справляння Збору у 2019 році встановленими Кодексом необхідними умовами, що мають бути реалізованими у рішеннях Рад, є не тільки затвердження ставок Збору, але й запровадження (або не запровадження) авансових внесків, визначення та оприлюднення переліку податкових агентів.

Кодексом передбачено, у разі якщо Рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок (п.п. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Кодексу).

Отже, якщо Радами не прийняті рішення щодо встановлення на 2019 рік ставок Збору, які б відповідали умовам Кодексу, то Збір справляється із застосуванням мінімальних ставок, визначених Кодексом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).