Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЛЬВIВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.11.2017 р. № 2547/ІПК/13-01-13-05-13

Щодо визначення статусу резидента

Головне управління ДФС у Львівській області розглянуло Ваше звернення щодо визначення статусу резидента та повідомляє наступне.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс) податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється пп. „в” п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, зокрема, фізичка особа -резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Пунктом 1 статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом!тридцяти календарних днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання (ст. 6 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382)).

При цьому відповідно до статті 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України» іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

“Реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла (ст. З Закону № 1382).

Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства - є підстави, встановлені Законом України від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773).

Відповідно до ст. 5 Закону № 3773 іноземці та особи без громадянства отримують посвідку на тимчасове (постійне) проживання.

При цьому, видана іноземцю посвідка на постійне проживання в Україні є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує факт проживання (постійного-проживання) іноземця в ^Україні, тому не може бути документом, який свідчить про резидентський статус платника податку в Україні. Отже, іноземець має документально підтвердити факт свого проживання (перебування) на території України понад 183 днів протягом календарного року.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні (пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Відповідно до міжнародних норм при визначенні центру життєвих інтересів доцільно враховувати в сукупності сімейні, соціальні зв'язки, політичну, культурну чи іншу діяльність, місцезнаходження роботи та/або бізнесу.

Також достатньою (але не виключною) умовою визначення місцезнаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності (пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 213 Податкового кодексу).

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому відповідно до пп. 34.1.1 п. 34.1 ст. 34 Податкового кодексу податковим періодом є, зокрема, календарний рік.

Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в’їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону (п.1 ст. 16 Закону № 3773).

Відповідно до статті 12 Закону України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль» (далі - Закон № 1710) відмітка про перетинання державного кордону проставляється у паспортних документах іноземців, осіб без громадянства, імміграційних картках іноземців, осіб без громадянства, якщо в їх паспортних документах не передбачено сторінок для відміток про перетинання державного кордону, інших документах у випадках, передбачених законодавством.

Відомості про іноземців, зареєстрованих у пунктах пропуску через державний кордон, та їх паспортні дані, акумулюються у Базі даних центрального сховища даних Адміністрації Державної прикордонної служби України у порядку, встановленому наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007 № 472 «Про затвердження Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України»».

Отже, підтвердженням факту перебування фізичної особи на митній території України не менше 183 днів також може бути довідка, видана органами прикордонної служби із вищевказаної Бази даних.

Водночас статтею 42 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425) передбачено, що нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.

Відповідно до ст. 46 Закону № 3425 нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, у тому числі документи для встановлення резидентського статусу

Враховуючи вшцевикладене, документами, які підтверджують перебування фізичної особи - нерезидента на митній території України понад 183 календарні дні є паспортний документ та/або імміграційна картка,і довідка з прикордонної служби, а також документи, на підставі яких особа тимчасово (постійно) проживає на території України та документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене ним як місце тимчасового (постійного) проживання в Україні тощо.

Одночасно нагадуємо, що порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав регулюється статтею 174 Податкового кодексу.

Вартість отриманих будь-яких об'єктів спадщини (подаруцку), що успадковується спадкоємцем від спадкодавця - нерезидента оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків (пп. 174.2*3 п. 174.2 ст.174 та п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу) та військовим збором за ставкою 1,5 відсотки (п. 16і підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу).

Відповідно до абз. „а” пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення оподатковується за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями (обдарованими), які не зазначені у пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відсотків (п. 167.2 ст.167 Податкового кодексу) та військовим збором за ставкою 1,5 відсотки (п. 16і підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу).