Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.03.2019 р. № 1199/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства, і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається згідно з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 546 ЦКУ виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.

При цьому за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 553 ЦКУ).

Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст. 556 ЦКУ).

Таким чином, у разі якщо відповідно до договору поруки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто відбувається заміна кредитора, то доходу у розумінні ПКУ у нового кредитора не виникає.

Разом з тим кредитор - це, зокрема фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника (п.п. 14.1.95 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV ПКУ, згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платником податку, зокрема, є фізична особа - резидент.

Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 ПКУ визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, зокрема основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти (п.п. 165.1.29 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

При цьому звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Також, вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16.1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

Так, згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс. визначену ст. 167 ПКУ, і ставку військового збору 1,5 відс., встановлену п.п. 1.3 п. 16.1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.

Враховуючи викладене, у разі якщо юридична особа (боржник) сплачує кошти фізичній особі (поручителю), яка виконала перед кредитором обов’язок боржника за договором поруки, то суми сплачених коштів оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором як інший дохід на загальних підставах.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.