Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.11.2019 р. № 1200/6/99-00-04-01-03-15/ІПК

Державна податкова служба України керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула запит на отримання податкової консультації з питань застосування окремих норм податкового законодавства та повідомляє.

Як зазначено у запиті, Товариство у своїй діяльності використовує власні транспортні засоби, які використовуються виключно для перевезення власних вантажів, а саме сільськогосподарської продукції, придбаної у сільськогосподарських виробників, та відповідно така діяльність потребує заправлення автотранспорту пальним.

Для заправлення власного автотранспорту Товариством укладено договір на постачання дизельного палива з оптової бази (АЗС) яка є платником акцизного податку, та постачання дизельного палива здійснюється на території оптової бази у власний транспортний засіб, призначений для перевезення дизельного пального з місткістю цистерни 4 кубічних метри з якого безпосередньо і заправляються власні транспортні засоби та у подальшому пальне перебуває у паливних баках автомобілів та використовується виключно для роботи двигунів.

Товариство запитує:

Чи підпадає цистерна автомобіля-цистерни, паливні баки транспортних засобів під визначення місце зберігання палива згідно ст. 1 Закону України від 19.12.1995  № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу  спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі — Закон № 481)?

Чи необхідно Товариству отримувати ліцензію на право зберігання пального?

Чи може Товариство тимчасово зберігати залишки пального у автомобілі-цистерні, паливному баці транспортного засобу без наявності ліцензії на право зберігання пального?

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом № 481.

Згідно з ст. 18 Закону № 481 всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481, зберігання пального може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право зберігання пального.

Статтею 15 Закону № 481 визначено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Крім цього, відповідно до ст. 15 Закону № 481 суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Тобто у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користуванні, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом № 481, коли така ліцензія не отримується.

Зберігання пального в паливних баках транспортних засобів не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки дані резервуари не являються нерухомим майном та не мають чіткої прив’язки до місця (території) згідно з Законом № 481.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.