Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.11.2019 р. № 1553/6/99-00-04-02-06-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула лист Підприємства надісланий листом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про надання податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питань акцизного податку, та надає відповіді на порушені у зверненні питання.

У зверненні Підприємство поінформувало, що є виробником підакцизної продукції — зрідженого газу.

Підприємство зареєстровано платником акцизчого податку та є розпорядником одного з акцизних складів, загальна місткість ємностей для зберігання пального на якому перевищує 200 кубічних метрів.

В процесі технологічного процесу видобування вуглеводневої сировини Підприємство використовує підакцизний товар — метанол технічний (код УКТЗЕД 2905110000).

Використання метанолу поза технологічним процесом, у т.ч. на продаж, зберігання та відвантаження іншим особам, не передбачено.

Ємність для зберігання метанолу є ємністю, яка входить до переліку устаткування згідно з технологічною схемою установки первинної підготовки нафти і газу.

З урахуванням викладеного, Підприємство запитує наступне.

Чи потрібно Підприємству реєструвати ємність для зберігання метанолу в акцизному складі як окремий стаціонарний резервуар, який потрібно облаштовувати рівноміром-лічильником та    витратоміром-лічильником зважаючи на те, що така ємність є невід’ємною частиною технологічного процесу з підготовки вуглеводнів?

Відповідно до пп. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне — це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші  товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Кодексу підакцизні товари (продукція) — товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Відповідно до пп. "б" пп. 14.1.6 п.14.1 ст.14 Кодексу акцизний склад — це, зокрема приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантажепня, зберігання, реалізації пального.

Не є паливним акцизним складом:

— приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обліку пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

— приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

— паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Відповідно до пп. 14.1.224 п.14.1 ст.14 Кодексу розпорядником паливного акцизного складу є суб'єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Отже, оскільки приміщення або територія має загальну місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, яка перевищує 200 кубічних метрів (ознаку, зазначену в пп. "Є" пп. 14.1.6 п.14.1 ст.14 Кодексу), то дана територія (приміщення) буде відповідати визначенню акцизного складу, а Підприємство, за наявносі документів про право власності/користування приміщенням або територією, означених як акцизний склад, вважатиметься розпорядником акцизного складу в розумінні Кодексу.

При цьому, під визначення реалізації пального відповідно до пп. 14.1.212 п.14.1 ст.14 Кодексу підпадають операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу:

— до акцизного складу / акцизного складу пересувного, для власного споживання чи промислової переробки, будь-яким іншим особам.

Відповідно до пп. 230.1.2 п.230.1 ст.230 Кодексу акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі — рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Платники податку — розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрімі акцизних складів — в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до вимог ст. 230 Кодексу постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку (далі — Порядок).

Резервуар — законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці (пп. З п. 2 Порядку).

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку обіг пального — будь-які операції, що передбачають:

— фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції);

— фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

Частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.