Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.06.2025 р. № 3330/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та в межах компетенції повідомляє наступне.

У своєму звернені платник податків повідомив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи, фактично здійснюється підготовка до реалізації господарської діяльності у межах
КВЕД 90.01 «Театральна та концертна діяльність». Діяльність не є гастрольною.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з наступних питань:

1. Чи дозволено фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку третьої групи (без ПДВ) здійснювати діяльність з організації та проведення платних мистецьких заходів у межах КВЕД 90.01, якщо такі заходи проводяться на стаціонарному майданчику у власній студії?

2. Чи відповідає така діяльність умовам застосування спрощеної системи оподаткування, за умови дотримання вимог Кодексу та за відсутності ознак гастрольної діяльності?

3. Яке призначення платежу є коректним і не створює ризику перекваліфікації доходу або порушення умов спрощеної системи? Чи коректно зазначати у призначенні платежу формулювання на кшталт: - «Оплата квитка на мистецький  захід (назва заходу)» або - «Оплата квитка на захід (дата), згідно публічної оферти»?

4. Чи обов’язково зазначати у фіскальному чеку посилання на договір публічної оферти?

5. Який порядок правомірного оформлення правовідносин із запрошеними артистами, які не є працівниками фізичної особи – підприємця, а залучаються до участі у заходах? Які форми договорів допустимі (цивільно-правові, із фізичною особою – підприємцем тощо)?

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Основні засади господарювання в Україні визначені Господарським кодексом України (далі – ГКУ).

Відповідно до частини першої ст. 19 ГКУ суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що
не суперечить законодавству.

Згідно з ст. 42 ГКУ підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання доходу.

Відповідно до з ст. 44 ГКУ підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком, що залишається
у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Щодо питань першого, другого

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Кодексу фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування. якщо така особа відповідає вимогам та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу ХІV Кодексу.

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Умови, відповідно до яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, визначені у п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з організації, проведення гастрольних заходів (п.п. 10 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу).

Статтею 1 Закону України від 10 липня 2003 року № 1115-IV «Про гастрольні заходи в Україні» (далі - Закон № 1115) визначено, що гастрольні заходи – це видовищні заходи (фестивалі, концерти, вистави, лекційно-концертні, розважальні програми, виступи пересувних циркових колективів, пересувні механізовані атракціони типу «Луна – парк» тощо), закладів, підприємств, організацій культури, творчих колективів, у тому числі тимчасових, окремих виконавців за межами їх стаціонарних сценічних майданчиків. Гастрольні заходи, за винятком благодійних гастрольних заходів, проводяться з метою отримання доходів.

Організатори гастрольних заходів – суб’єкти господарювання, що займаються організацією гастрольних заходів на території України і статутними документами яких передбачено таку діяльність.

Учасник гастрольного заходу – це фізична особа, яка бере участь
у публічному виступі перед глядачами під час гастрольного заходу або бере чи брала участь у його створенні як автор аудіовізуальних творів, сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер тощо.

Стаціонарним сценічним майданчиком вважається сценічний майданчик, який належить закладу, підприємству чи організації культури, творчому колективу, виконавцю на правах власності або регулярно використовується ним не менше одного року на підставі інших цивільно-правових угод.

Гастролі проводяться на підставі договорів, укладених відповідно до Закону № 1115.

Слід зазначити, що порядок організації і проведення гастрольних заходів визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 2 Закону № 1115).

Відповідно до п. 299.1 ст. 299 Кодексу реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема, відомості про види господарської діяльності (п.п. 8 п. 299.7 ст. 299 Кодексу).

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності ДК 009:2010.

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010
№ 457, зі змінами та доповненнями, (далі – Наказ № 457).

Абзацом другим п. 1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.

КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків. 

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци восьмий, десятий п. 1 КВЕД ДК 009:2010).

При цьому наказом Державного комітету статистики України
від 23.12.2011 № 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.

Так, клас 90.01 «Театральна та концертна діяльність» включає:

постановку театральних вистав, концертів і оперних або балетних спектаклів, танцювальних та інших сценічних виступів:

діяльність груп, цирків або труп, оркестрів і ансамблів

діяльність самостійних артистів, таких як актори, танцюристи, музиканти, лектори або оратори.

Враховуючи вищезазначене, фізична особа – підприємець може бути платником єдиного податку третьої групи за умови дотримання вимог, визначених п. 291.4 ст. 291 Кодексу, та здійснення видів діяльності, на які не поширюються обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування.

Водночас не може бути платником єдиного податку фізична особа – підприємець, яка здійснює організацію, проведення гастрольних заходів.

Разом з тим для отримання більш детальної інформації з питання визначення КВЕД ДК 009:2010 доцільно звернутися до Державної служби статистики України.

Щодо питання третього

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої – третьої груп передбачено ст. 292 Кодексу.

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку та обов’язкові реквізити платіжної інструкції, вимоги щодо їх заповнення визначає Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163
(далі – Інструкція № 163).

Згідно з п. 9 розділу I Інструкції № 163 ініціатор (платник) має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі. Форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги.

Відповідно до п. 10 розділу I Інструкції № 163 ініціатор заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених в указівках щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі, та вимог розділів II - IV, VI, VII
Інструкції № 163.

Згідно з п. 37 розділу II Інструкції № 163 платіжна інструкція, оформлена платником  в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов’язкові реквізити: дату складання і номер, унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку, найменування надавача платіжних послуг платника, суму цифрами та словами, призначення платежу, підпис(и) платника, унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку, найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України (п. 41 розділу II Інструкції № 163).

Щодо питання четвертого

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Одним із таких актів є Положення про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, затверджене наказом Міністерства фінансів України  від 21.01.2016 № 13 (далі – Положення № 13). Форми розрахункових документів затвердженні Положенням № 13 у вигляді уніфікованих таблиць, що містять окремі визначені поля, а зміст розрахункового документа передає інформацію, що повинна зазначатись платниками податків у встановлених формою вигляді і полі – які є окремими реквізитами розрахункового документа.

При створенні розрахункових документів суб’єкти господарювання мають дотримуватись вимог Положення № 13.

Обов’язкові реквізити, що має містити фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1, визначені п. 2 розділу II Положення № 13.

Поняття публічного договору регулюється у статтях 633 та 641 Цивільного кодексу України.

Договір оферти – це угода, яка укладається між продавцем і покупцем в електронній формі. Вона регулює взаємовідносини при купівлі-продажі товарів або послуг онлайн. Інформація про договір оферти зазвичай надається на сайті продавця або в його правилах та умовах.

Виходячи з наведеного вище та як відповідь на питання звернення, повідомляємо, що фіскальний касовий чек має містити обов’язкові реквізити передбачені у чинному законодавстві України, та будь-яку додаткову інформацію про продаж товарів, робіт, послуг, що не заборонені в законі.

Таким чином, посилання на договір оферти в фіскальному касовому чеку РРО / ПРРО є не обов’язковою інформацією, але може бути відображене за бажанням фізичної особи – підприємця.

Щодо питання п’ятого

Відповідно до п. 3 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 (далі – Положення), основними завданнями Державної податкової служби України (далі – ДПС) є, зокрема, реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Крім того, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням вимог податкового законодавства, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС (абзац четвертий п. 4 Положення).

Наголошуємо, що ДПС не уповноважена організовувати господарську діяльність суб’єктів господарювання, а є лише контролюючим органом, який здійснює контроль за дотриманням платниками податків вимог податкового та іншого законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

__________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.