Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.06.2025 р. № 3376/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ та податком на прибуток операції з передачі майна з оперативного управління власнику, та керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Коледж є навчальним закладом у статусі неприбуткової організації. Основним видом діяльності є надання освітніх послуг (КВЕД 68.20). Єдиним засновником Коледжу є юридична особа – обласна спілка споживчих товариств (далі – Спілка), яка є платником єдиного податку третьої групи.

З метою забезпечення статутної діяльності Коледжу засновником закріплені на праві оперативного управління будівлі, споруди, комунікації та інше майно. Право власності на вище зазначені об’єкти нерухомості належить Спілці.

Спілкою розглядається питання прийняти рішення про припинення права оперативного управління основними засобами (об’єктами нерухомості) Коледжем та повернення основних засобів з оперативного управління на баланс власнику – Спілці згідно з актами прийому – передачі.

Коледж просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання чи є об’єктом оподаткування ПДВ та податком на прибуток підприємств передача майна з оперативного управління власнику?

Відповідно до пункту 1 статті 137 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених ГКУ та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням (пункт 2 статті 137 ГКУ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

 

Щодо оподаткування ПДВ

 

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 Кодексу визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Тобто, при передачі майна з оперативного управління на баланс власника майна не здійснюється постачання товарів в розумінні підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, так як не здійснюється передача права власності на майно, а тому операція з передачі майна з оперативного управління на баланс власника майна не є об'єктом оподаткування ПДВ.

 

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств

 

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX Кодексу.

Пунктом 133.4 статті 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Як встановлено абзацом першим підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Кодексу, доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог підпункту 133.4 статті 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначено п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам підпункту 133.4 статті 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено підпунктом 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 Кодексу.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, регулює Закон України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (зі змінами), який також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

У загальному порядку повернення неприбутковою організацією майна з оперативного управління власнику такого майна не є підставою для виключення неприбуткової організації з Реєстру та визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств за умови дотримання всіх вимог пункту 133.4 статті 133 Кодексу.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених  пунктом 133.4 статті 133 Кодексу (з урахуванням положень пункту 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу), така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 пункту 133.4 статті 133 Кодексу.

Водночас наголошуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує комплексного аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).