Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.06.2025 р. № 3409/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фермерського господарства (далі – Господарство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм законодавства стосовно малих виробництв виноробної продукції, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Господарство повідомляє, що має статус малого виробництва виноробної продукції. Для здійснення своєї діяльності господарство планує укласти договір оренди з фізичною особою щодо земельної ділянки, на якій фізична особа попередньо висадила саджанці винограду. Тобто Товариство бере в оренду земельну ділянку з виноградником, з метою подальшого їх догляду, вирощування та використання врожаю як сировини для власного виробництва столового вина.

Як зазначено у зверненні Господарство:

не купує виноград у третіх осіб;

здійснює всі витрати на вирощування та догляд за виноградниками, що перебувають на орендованій ділянці;

самостійно управляє агротехнічними процесами та отримує виключне право на використання врожаю;

фактично Господарство веде догляд на орендованій землі та орендованим виноградником, вирощує самостійно виноград.

 

З урахуванням частини десятої ст. 16 Закону України від 18 червня             2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817),

 

Господарство запитує:

 

1.-Чи має право Господарство укласти договір оренди земельної ділянки з фізичною особою, на якій вже висаджені саджанці винограду, з метою подальшого вирощування винограду як сировини для власного виробництва виноробної продукції?

2.-Чи може вважатися врожай винограду, вирощений Господарством на такій орендованій земельній ділянці як власно вирощений, за умови, що Господарство самостійно здійснює догляд за насадженнями, забезпечує їх розвиток, несе витрати, збирає урожай та використовує його виключно для власного виробництва вина столового?

3.-Чи звільняється Господарство від необхідності отримання окремої ліцензії на оптову торгівлю алкогольною продукцією, яка вимагається у випадку закупівлі винограду у третіх осіб?

4.-Чи може Господарство обліковувати всі витрати, понесені на вирощування винограду, без наявності плану посадки винограду?

 

Щодо питань 1, 2

 

Відповідно до ст.  792 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Згідно із ст. 775 ЦКУ наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161-ХІV ) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону № 161-ХІV відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом № 161-ХІV, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із ст. 3 Закону № 161-ХІV об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Статтею 4 Закону № 161-ХІV визначено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Відповідно до ст. 13 Закону № 161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У разі, якщо договором оренди земельної ділянки передбачено використання нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, пов’язані з цим витрати покладаються на орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 26 Закону № 161-ХІV).

Згідно із п. 1 ст. 181 ЦКУ до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди;

д) користуватися іншими правами, передбаченими законом або договором.

Отже, Господарство має право укласти договір оренди земельної ділянки з фізичною особою, на якій вже висаджені саджанці винограду для подальшого вирощування винограду як сировини для власного виробництва, якщо інше не буде передбачено договором оренди землі. Орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Якщо інше не передбачено законом або договором, орендарі мають, зокрема, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, відповідно отриманий Господарством врожай винограду вважається самостійно вирощеним.

 

 

Щодо питання 3

 

 

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон № 3817.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону № 3817:

ліцензія - право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (п. 40 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

оптова торгівля алкогольними напоями - діяльність з реалізації власно вироблених, ввезених або придбаних алкогольних напоїв іншим суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, іншим суб’єктам господарювання, які не мають ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями та використовують їх для виробничих потреб (п. 60 частини першої ст. 1 Закону        № 3817).

плоди, ягоди, виноград, мед власного виробництва - плоди, ягоди, виноград, які вирощує суб’єкт господарювання на земельних ділянках, що належать йому на підставі будь-якого речового права, визначеного законодавством України, та/або мед, який суб’єкт господарювання отримує від бджолосімей, що належать йому на підставі будь-якого речового права, визначеного законодавством України (п. 71 частини першої ст. 1 Закону № 3817).

Згідно із частиною першою ст. 16  Закону № 3817 оптова торгівля на території України алкогольними напоями здійснюється за наявності у суб’єкта господарювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім випадків, встановлених цією статтею.

Малі виробництва виноробної продукції, які отримали ліцензію на право виробництва алкогольних напоїв без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових) та виробляють їх з виноматеріалів (виноградних, плодово-ягідних, медових) власного виробництва, отриманих шляхом переробки самостійно вирощених/вироблених плодів, ягід, винограду, меду, мають право здійснювати оптову торгівлю зазначеними алкогольними напоями без отримання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями (частина десята Закону № 3817).

Малі виробництва виноробної продукції, які отримали ліцензію на право виробництва алкогольних напоїв без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових) та виробляють їх з виноматеріалів (виноградних, плодово-ягідних, медових) власного виробництва, отриманих шляхом переробки придбаних плодів, ягід, винограду, меду, за умови що придбані плоди, ягоди, виноград, мед мають виключно українське походження, здійснюють оптову торгівлю такими алкогольними напоями за наявності ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями (частина одинадцята             Закону № 3817).

Отже, у разі, якщо за наявності ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв, Господарство, як мале виробництво виноградної продукції, здійснює виробництво алкогольних напоїв без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), вироблених з виноматеріалів (виноградних, плодово-ягідних, медових) власного виробництва, отриманих шляхом переробки самостійно вирощених/вироблених плодів, ягід, винограду, меду, діяльність з оптової торгівлі зазначеними алкогольними напоями здійснюється без отримання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

У разі, якщо за наявності ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв, Господарство, як мале виробництво виноробної продукції, здійснює виробництво алкогольних напоїв без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), вироблених з виноматеріалів (виноградних, плодово-ягідних, медових) власного виробництва, отриманих шляхом переробки придбаних плодів, ягід, винограду, меду, за умови що придбані плоди, ягоди, виноград, мед мають виключно українське походження, діяльність з оптової торгівлі такими алкогольними напоями здійснюється за наявності ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

 

 

Щодо питання 4

 

 

 

Відповідно до абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено особливостей оподаткування операцій з оренди земельної ділянки, на якій розташовані насадження винограду.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Водночас повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій з оренди земельних ділянок, у тому числі за договорами оренди таких ділянок разом із насадженнями у фізичних осіб, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.