Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.06.2025 р. № 3412/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та в межах компетенції повідомляє наступне.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку 3 групи та здійснює свою діяльність за наступними КВЕДами: 62.01 Комп'ютерне програмування (основний) 63.99, Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, 62.03 Діяльність із керування комп'ютерним устаткованням, 62.02 Консультування
з питань інформатизації.

(а) Перша концепція надання послуг та відносин з контрагентами. Виплата агентської винагороди.

Платник податків планує надавати агентські послуги за агентським договором, укладеним з платіжною системою, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю, яке буде надавати клієнтам фінансові платіжні послуги. Концепція надання платником податків агентських послуг на користь платіжної системи полягатиме в тому, що платник податків здійснюватиме пошук потенційних клієнтів для платіжної системи, проводитиме консультації та роз’яснення для таких клієнтів, сприятиме укладенню між ними договору про надання послуг та інтеграції програмного забезпечення до застосунку, яким користуються клієнти.

Агентська винагорода планується розраховуватись, виходячи з вартості послуг, які надає платіжна система залученим клієнтам. Агентська винагорода становитиме певний відсоток від вартості послуг, які надаються платіжною системою клієнтам.

(б) Друга концепція надання послуг та відносин з контрагентами. Виплата агентської винагороди.

Платник податків планує надавати агентські послуги за агентським договором фізичним особам-підприємцям платникам єдиного податку 3 групи (далі – Принципали або Партнери). Концепція надання мною агентських послуг полягатиме в тому, що за допомогою мобільного застосунку (далі – Застосунок) Принципали, що здійснюють роздрібний продаж товарів (алкогольних напоїв – пива, сидру; безалкогольних напоїв та продуктів харчування) на місцях, зможуть реалізовувати їхні напої чи продукти харчування (далі – Товари) кінцевим споживачам.

Платник податків, будучи агентом Принципалів, надаватиме останнім агентські послуги щодо сприяння в укладенні між Принципалами та кінцевими споживачами договорів роздрібної купівлі-продажу. Послуги полягатимуть у пошуку потенційних клієнтів, наданні їм роз’яснень та консультацій, наданні доступу до Застосунку тощо. Принципал, отримуючи доступ до Застосунку, зможе розміщувати у ньому пропозиції Товарів, які можуть бути реалізовані кінцевим споживачам.

Для реалізації Товару Принципал буде використовувати веб-панель, яка дозволятиме обробляти замовлення тощо, а кінцевий споживач, відповідно, повинен завантажити Застосунок на свій мобільний пристрій.

(в) Проведення через реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) / програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО) та видача розрахункового документу

Після здійснення оплати у системі еквайрингу надавача платіжних послуг кінцевим споживачем, останній приходить до пункту видачі Товару Принципала (магазин тощо), де Принципал видає кінцевому споживачу розрахунковий документ (касовий чек) (фіскалізовується операція з продажу Товару через РРО / ПРРО), а кінцевий споживач – отримує придбаний ним Товар. Крім цього кінцевий споживач матиме можливість замовити товар з доставкою у визначене ним місце. Передачу Товару службі доставки здійснюватиме безпосередньо Принципал.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з наступних питань:

1. Чи зобов’язаний платник податків, як агент за агентським договором, проводити розрахункові операції через РРО/ ПРРО та видавати касовий чек кінцевому споживачу за умови, що:

(a) я, як агент не є стороною договору роздрібної купівлі-продажу,
а виключно сприяю укладенню Принципалом через Застосунок агента договорів роздрібної купівлі-продажу з кінцевими споживачами;

(b) безпосереднім продавцем за договором роздрібної купівлі-продажу Товару є Принципал;

(c) видача Товару відбувається в місці провадження господарської діяльності Принципала ним самостійно, або Товар передається Принципалом службі доставки;

(d) до інформаційного повідомлення про суму до оплати Покупцю включається позиція “сервісний збір” що є оплатою за користування застосунком та стягується з кінцевого споживача на мою користь?

2. Чи зобов’язаний суб’єкт, що видає розрахунковий документ, видати такий документ на повну суму, проведену через застосунок, включаючи сервісний збір?

3. Чи вважається грошовою формою розрахунків в розумінні п. 291.6
ст. 291 Кодексу ситуація, коли платіжна система нараховує платнику податків винагороду за надані йому агентські послуги, шляхом виплати відсотку від винагороди, отриманої платіжною системою за договорами, укладеними за його сприянням?

4. Чи порушуються умови перебування мене, як агента, на спрощеній системі оподаткування в розумінні п. 291.6 ст. 291 Кодексу у випадку, якщо:

(a) платіжна система отримує від клієнтів винагороду за надані нею послуги;

(b) винагорода зараховується на рахунок платіжної системи;

5. Чи вважається грошовою формою розрахунків в розумінні п. 291.6
ст. 291 Кодексу ситуація, коли я утримую належну мені, як агенту, винагороду з коштів, отриманих від кінцевих споживачів на користь Принципала (Партнера), а різницю виплачую Принципалу за умови, що такий порядок виплати винагороди передбачений договорами між сторонами?

6. Чи вважається грошовою формою розрахунків в розумінні п. 291.6
ст. 291 Кодексу ситуація, коли платник податків утримує належний йому, як власнику Застосунку, сервісний збір з коштів, отриманих від кінцевих споживачів разом з оплатою за Товари, а різницю виплачую Принципалу за умови, що такий порядок виплати сервісного збору передбачений договорами між сторонами?

7. Чи порушуються умови перебування платником податків на спрощеній системі оподаткування в розумінні п. 291.6 ст. 291 Кодексу у випадку, якщо:

(a) до суми замовлення кінцевого споживача включена оплата сервісного збору за користування застосунком (окремим пунктом в інформаційному повідомленні про оплату);

(b) приймаю оплату від кінцевого споживача за замовлення: товар Принципала та сервісний збір,

(d) утримую з цих коштів суму сервісного збору, що належить мені за забезпечення функціонування Застосунку,

(e) залишок коштів перераховую Принципалу, за умови, що всі дії здійснюються відповідно до укладених між сторонами договорів?

8. Чи порушуються умови перебування платником податків, як агента,
на спрощеній системі оподаткування в розумінні п. 291.6 ст. 291 Кодексу
у випадку, якщо я:

(a) приймаю оплату від кінцевого споживача за товар Принципала,

(b) зараховую відповідні кошти на свій рахунок за допомогою платіжної системи,

(d) залишок коштів перераховую Принципалу, за умови, що всі дії здійснюються відповідно до укладених між сторонами договорів?

9. Чи порушуються умови перебування Принципала (Партнера) на спрощеній системі оподаткування в розумінні п. 291.6 ст. 291 Кодексу
у випадку, якщо я:

(a) приймаю оплату від кінцевого споживача за товар Принципала,

(b) зараховую відповідні кошти на свій рахунок,

Щодо питань першого та другого

Правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року
№ 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема, проводити розрахунки на повну суму покупки (надання послуги) через РРО / ПРРО та надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

У зв’язку з тим, що описова частина звернення не відповідає питанню, фізична особа – підприємець (агент) не має ліцензії Національного банку України на приймання коштів для подальшого переказу, а приймання оплати за товар відповідно до Цивільного кодексу України автоматично робить його учасником купівлі-продажу, то саме фізична особа – підприємець (агент) має видавати покупцю розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму отриманих коштів як підтвердження передачі права власності на придбані товари.

Щодо питань третього – восьмого

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1
розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (абзац перший п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Водночас, нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (п. 291.6 ст. 291 Кодексу).

Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання регламентуються главою 31 (ст. ст. 295 – 305) Господарського кодексу України (далі – ГКУ).

Згідно зі ст. 295 ГКУ комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Згідно зі ст. 301 ГКУ відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Зважаючи на викладене, за агентським договором клієнт за надані послуги розраховується безпосередньо з суб’єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, а комерційний агент отримує винагороду за надання посередницьких послуг виключно від вказаного суб’єкта господарювання.

При цьому самостійне утримання агентом належної йому винагороди з отриманих від покупців коштів не підпадає під поняття негрошової форми розрахунків або бартерної (товарообмінної операції).

Водночас, якщо на підставі зазначеного договору відбувається погашення заборгованості між агентом та довірителем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі складеного документу (акту, заяви тощо), то такі розрахунки відносяться до негрошових, що позбавляє права фізичну особу – підприємця застосовувати спрощену систему оподаткування.

Одночасно зауважуємо, що у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у п. 291.6 ст. 291 Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів), платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом,
з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 4 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку визначено ст. 296 Кодексу.

Так, згідно з п. 296.3 ст. 296 Кодексу платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Податкова декларація платника єдиного податку складається наростаючим підсумком з урахуванням норм п.п. 296.5 і 296.6 ст. 296 Кодексу (п. 296.7
ст. 296 Кодексу).

Крім того, відповідно до п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік
у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728 «Про
визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України
від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579,
та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Водночас зміни, запроваджені з 01 січня 2021 року Законом України
від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців» щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо) чи в електронному вигляді
(в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо)), не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної
особи – підприємця (далі – податкова декларація) на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно
з п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу.

Для цілей оподаткування відповідно до абзацу першого п. 44.1 ст. 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п.п. 44.1 ст. 44 Кодексу (абзац другий п. 44.1
ст. 44 Кодексу).

Слід зазначити, що ст. 1 розділу I Закону України від 16 липня 1999 року
№ 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
(далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Обов’язкові реквізити, які повинні мати первинні документи, передбачено
ст. 9 Закону № 996.

Таким чином, у разі отримання фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи доходу у вигляді платежів за агентським договором, в обліку доходів та витрат, який ведеться у довільній формі, відображається вся сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок платника податку та/або яку отримано готівкою, а при заповненні податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця до доходу включається сума отриманої винагороди повіреного (агента), ак також сума сервісного збору.

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування доходів, отриманих фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку, можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення
відповідних операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Крім того, слід зазначити, що оскільки питання дев’яте, яке наведене у Вашому зверненні, стосується фізичних осіб – підприємців (Принципалів), то з метою уникнення неоднозначного трактування норм податкового законодавства в частині оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців, доцільно рекомендувати таким підприємцям звернутися особисто до контролюючого органу з викладенням ситуації і наданням необхідних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались господарські операції, та дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

___________________________________________________________________________________________________________

Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим.

Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік"
на сайті або по телефону (044) 495-20-60

Приєднуйтесь до нас у соцмережах:

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.06.2025 р. № 3412/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК