Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.06.2025 р. № 3452/ІПК/99-00-21-02-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Акціонерного товариства щодо необхідності відрахування до бюджету дивідендів, нарахованих на державну частку за підсумками фінансово-господарської діяльності за 2024 рік, та керуючись статтею 52 глави 3
розділу ІІ Податкового кодексу України, в межах компетенції повідомляє.

 У своєму зверненні платник повідомив, що за результатами електронного аукціону 06.11.2024 укладено договір купівлі-продажу об’єкта малої приватизації – державного пакета акцій розміром 100 відсотків статутного капіталу Акціонерного товариства (далі – Товариство) між продавцем – Регіональним відділенням Фонду державного майна України та покупцем – Приватним підприємством (далі – Покупець). Відповідно до умов цього договору, 13.12.2024 пакет акцій у розмірі 100 відсотків на встановлену суму списано з рахунку Фонду державного майна на рахунок покупця. Товариство на свій запит отримало від Національного депозитарію України Реєстр власників іменних цінних паперів, що містить інформацію про те, що станом на 18.12.2024 єдиним власником пакету акцій Товариства у розмірі
100 відсотків його статутного капіталу, вже є Покупець. Тобто, з моменту придбання акцій Товариство втратило статус товариства з контрольною часткою держави.

Товариство просить надати роз’яснення з наступних питань:

1. Чи повинно Товариство здійснювати виплату державі дивідендів у
   2025 році за підсумками фінансово-господарської діяльності за 2024 рік?
2. Якщо так, то за який період 2024 року має бути здійснена виплата?

 

Щодо питання 1

Частиною третьою статті 142 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) передбачено, що порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Порядок використання прибутку державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, здійснюється відповідно до статті 75 ГКУ.

Також частиною третьою статті 89 ГКУ встановлено, що господарське товариство (крім банку), у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, зобов'язане розробляти та затверджувати стратегічний план розвитку, а також складати і виконувати річний фінансовий план, інвестиційний план та інвестиційний план на середньострокову перспективу (три – пя’ть років) відповідно до закону у порядку та строки, визначені статтями 75 і 89 ГКУ.

Згідно з частинами дев’ятою та десятою статті 75 ГКУ розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог ГКУ та інших законів.

У складі фінансового плану затверджується прогнозований фінансовий результат, включаючи прогнозований розрахунок частини чистого прибутку (доходу), а також прогнозовані суми податків і зборів, що підлягають сплаті до державного бюджету, що визначаються на основі прогнозованого рівня прибутку з урахуванням оцінювання ризиків діяльності державного комерційного підприємства та листа очікувань власника.

Правові основи управління об’єктами державної власності визначаються згідно із Законом України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об’єктами державної власності» (далі – Закон № 185).

Відповідно до абзацу першого частини п’ятої статті 11 Закону № 185 рішення про розподіл прибутку і збитків, розмір та порядок виплати дивідендів господарських товариств, у статутному капіталі яких є акції (частки), що прямо чи опосередковано належать державі, приймається вищим органом управління таких господарських товариств у порядку, передбаченому законом.

Загальні збори акціонерів (учасників) господарського товариства, у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, затверджують розмір частини чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у відповідному році, відповідно до Державної дивідендної політики, затвердженої Кабінетом Міністрів України (абзац третій частини п’ятої статті 11 Закону № 185).

Водночас частиною четвертою статті 11 Закону № 185 встановлено, що у разі якщо держава є єдиним акціонером (учасником) господарської організації, функції з управління корпоративними правами держави виконуються відповідно до цього Закону безпосередньо, без скликання загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства.

Державна дивідендна політика (далі – Дивідендна політика) затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2024 року № 1369 «Деякі питання Політики державної власності».

Так, відповідно до абзацу третього пункту 6 Дивідендної політики вищий орган управління підприємства, товариства приймає рішення про виплату дивідендів (відрахування частини чистого прибутку) у розмірі не менше
75 відсотків чистого прибутку підприємства (товариства з контрольною часткою держави) за відповідний звітний період.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Дивідендної політики виплата дивідендів товариством з контрольною часткою держави здійснюється щороку з чистого прибутку за звітний рік та/або нерозподіленого прибутку, та/або резервного капіталу.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 34 Закону України від 27 липня 2022 року № 2465-IX «Про акціонерні товариства» (далі – Закон № 2465) виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку за звітний рік та/або нерозподіленого прибутку, та/або резервного капіталу на підставі рішення загальних зборів протягом шести місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має здійснюватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів (абзац другий частини першої статті 34 Закону № 2465).

Водночас відповідно до частини другої статті 96¹ Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, зокрема:

брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об'єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом (частина третя статті 96¹ ЦКУ). 

Відповідно до частини другої статті 10  Закону України від 18 січня
2018 року № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі – Закон № 2269) приватизація об’єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.

Положеннями частини другої статті 28 Закону № 2269 передбачено, що правонаступництво щодо акцій (часток), придбаних у процесі приватизації, які належали державі (територіальній громаді) в майні суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних (комунальних) підприємств, підтверджується договором купівлі-продажу.

Оформлення угод приватизації передбачено статтею 26 Закону № 2269.

Так, згідно з абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 2269 договір купівлі-продажу об’єкта приватизації укладається між органом приватизації та переможцем електронного аукціону після сплати в повному обсязі ціни продажу об’єкта приватизації та протягом 25 робочих днів – для об’єктів малої приватизації, 35 робочих днів – для об’єктів великої приватизації з дня формування протоколу про результати електронного аукціону.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Договору купівлі-продажу об’єкта малої приватизації – державного пакета акцій розміром 100 відсотків статутного капіталу Товариства за результатами електронного аукціону (далі – Договір) від 06.11.2024 встановлено, що право власності на Об’єкт приватизації переходить до Покупця після укладання цього Договору та з моменту зарахування акцій у визначеному розмірі, що становить 100 відсотків статутного капіталу Товариства, на рахунок у цінних паперах Покупця у депозитарній установі, але не раніше дати отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію, якщо отримання такого дозволу вимагається законом.

Підпунктом 5.4 пункту 5 Договору передбачено, що з моменту переходу права власності на Об’єкт приватизації Покупець зобов’язаний виконати умови  продажу Об’єкта приватизації (передбачені умовами аукціону), а саме,  протягом шести місяців від дати переходу права власності забезпечити, зокрема погашення боргів Товариства із заробітної плати та перед бюджетом у розмірі, що складається на дату переходу права власності на Об’єкт приватизації (у разі наявності такої заборгованості).

Відповідно до абзацу другого частини шостої статті 26 Закону № 2269  право власності на придбаний пакет акцій переходить до покупця після укладення договору купівлі-продажу об’єкта приватизації та з моменту зарахування пакета акцій на рахунок у цінних паперах покупця у депозитарній установі.

Отже, враховуючи, що до укладення договору купівлі-продажу акцій Товариства у розмірі 100 відсотків належали державі, таке Товариство здійснює виплату дивідендів державі за підсумками фінансово-господарської діяльності за 2024 рік та розраховує їх з початку 2024 року до моменту переходу права власності покупцю відповідно до умов договору купівлі-продажу та з урахуванням моменту зарахування пакета акцій на рахунок у цінних паперах покупця у депозитарній установі.

 

Щодо питання 2

Відповідно до абзацу восьмого пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платники дивідендів на державну частку подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фінансову звітність.

Форма розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, затверджена наказом Міністерства фінансів України
від 12.01.2021 № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.03.2021 за № 264/35886, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.07.2023 № 366, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.07.2023 за № 1226/40282 (зі змінами) (далі - Розрахунок).

Для платників дивідендів на державну частку податковим (звітним) періодом є календарний рік. При цьому розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю до 01 липня року, що настає за звітним (абзац третій  пункту 49.19 статті 49 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня
1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Частиною першою статті 8 Закону № 996 встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 996 звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев'яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди.

При цьому звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію (частина третя статті 13 Закону № 996).

Враховуючи наведене та положення абзацу другого частини шостої
статті 26 Закону № 2269 щодо моменту переходу права власності на придбаний пакет акцій, Товариство мало вести бухгалтерський облік з початку звітного року до моменту укладення договору купівлі-продажу та зарахування пакета акцій на рахунок у цінних паперах покупця у депозитарній установі, а також подати до контролюючого органу за цей період Розрахунок та фінансову звітність.

Згідно з пунктом 46.3 статті 46 Кодексу, якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається.

Разом з тим повідомляємо, що при заповненні форми Розрахунку у полі 9 «Відмітка платника, на якого поширюється стаття 11¹ Закону України «Про управління об’єктами державної власності» проставляється додаткова відмітка «Платник, що подає Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за останній податковий (звітний) рік у періоді, на який припадає дата його ліквідації».

Водночас платник подає доповнення до такого Розрахунку, передбачене пунктом 46.4 статті 46 Кодексу, із поданням пояснень щодо обрахованих показників за відповідні періоди у довільній формі, із зазначенням про цей факт у таблиці «Наявність доповнення 14» Розрахунку. Таке доповнення вважатиметься невід’ємною частиною Розрахунку. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

Крім того повідомляємо, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на  підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, положеннями Кодексу на контролюючі органи, зокрема, покладено функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків (підпункт 19¹.1.52 пункт 19¹.1 статті 19¹ Кодексу), надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 19¹.1.28 пункт 19¹.1 статті 19 Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2269 Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації.

Частиною другою статті 7 Закону № 2269 встановлено, що державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють, зокрема такі основні повноваження:

приймають рішення про приватизацію об’єктів державної власності у випадках, установлених законодавством;

здійснюють повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації;

здійснюють управління об’єктами державної власності, зокрема державними підприємствами та корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій товариств, утворених за участю Фонду державного майна України;

продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації, а також акції (частки), що належать державі у майні господарських товариств;

контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна;

здійснюють захист майнових прав державних підприємств, а також корпоративних прав держави на території України, що належать до сфери управління Фонду державного майна України.

Відповідно до частини першої статті 5² Закону № 185 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об’єктами державної власності, відповідно до покладених на нього завдань у сфері управління об’єктами державної власності разом з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, забезпечує формування та реалізацію державної дивідендної політики в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (далі – Положення № 459) (зі змінами) Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну політику у сфері управління об’єктами державної власності, реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснення контролю за її реалізацією, тощо.

Основними завданнями Мінекономіки, зокрема є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері управління об’єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави (пункт 3 Положення № 459).

Згідно з пунктом 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня
2014 року № 375, Міністерство фінансів України, зокрема, здійснює нормативно-правове регулювання у фінансовій, бюджетній, податковій, митній сферах, а також визначає єдині методологічні засади бухгалтерського обліку та складення фінансової і бюджетної звітності, обов’язкові для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків).

Враховуючи, що питання відрахування дивідендів на державну частку, порушене у зверненні, пов’язане з відчуженням майнових прав держави та вимагає чіткого дотримання законодавчих норм щодо управління об’єктами державної власності, для отримання вичерпної відповіді, пропонуємо звернутися до компетентного органу державної влади з наданням детальної інформації про предмет запиту в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.