Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.06.2025 р. № 3454/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ПП Фірма «» (далі – ПП) щодо відображення у податковій звітності з податку на прибуток повернутої позикодавцю позики у вигляді поворотної фінансової допомоги, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ПП, починаючи з IV кварталу 2013 року, отримало поворотну фінансову допомогу для поповнення обігових коштів з метою погашення боргів перед бюджетом та боржниками. У 2024 році ПП повернуло позикодавцю поворотну фінансову допомогу за договорами позики за 2013 та 2014 роки.

Надавачем цієї допомоги було ПП «» – платник єдиного податку.

ПП включило до доходів цю допомогу, нарахувало та сплатило податкові зобов’язання з податку на прибуток.

Як зазначає платник, за весь цей час  підходи до оподаткування поворотних фінансових допомог змінювались, то дещо залишилось не врахованим із тих правовідносин, які виникли в попередні роки.

А саме, платник мав право при поверненні поворотної фінансової допомоги провести зменшення фінансового результату до оподаткування на суму поверненої поворотної фінансової допомоги, отриманої ПП до 01.01.2015 від осіб, які не є платниками податку на прибуток та включеної до складу доходів при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток до цієї дати.

В період повернення позики ПП здійснило коригування суми доходів на повернуту суму, внаслідок чого виникла розбіжність в показниках податкової декларації.

  ПП просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

Яким чином слід відображати у податковій звітності з податку на прибуток повернуті позикодавцю кошти, щоб зменшити суму доходу до оподаткування з урахуванням повернення поворотної фінансової допомоги, яка була включена до доходу у 2014 році?

 

  Відповідно до п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Кодексу поворотна фінансова допомога – сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

  Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу викладено у новій редакції.

  Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності,

  Відповідно до п.18 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу  за операціями, по яких витрати для цілей оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року визначалися за датою перерахування коштів на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку, і станом на            1 січня у платника податку була наявна кредиторська заборгованість за такими операціями, при розрахунку об'єкта оподаткування сума коштів, що була перерахована на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку після 1 січня 2015 року, зменшує фінансовий результат до оподаткування.

Отже, починаючи з 01.01.2015 проводиться зменшення фінансового результату до оподаткування на суму поверненої (перерахованої) поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку до 01.01.2015 від осіб, які не є платниками податку на прибуток, та включеної до складу доходів при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток до цієї дати.

Зазначена різниця відображається в рядку 4.2.9 Додатку РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897.

Водночас звертаємо увагу, що згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша ст. 257 ЦКУ).

Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими ст. ст. 253 - 255 ЦКУ.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст. 267 ЦКУ).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» були внесені доповнення до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ, а саме доповнено п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Водночас Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» були внесені доповнення до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ, а саме доповнено п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ такого змісту:

«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Таким чином, під час застосування правил позовної давності (ст. 257 ЦКУ), слід враховувати положення, передбачені п. 12 та п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).