Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.06.2025 р. № 3457/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування нерезидентів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, заявник є Іноземною компанією, з місцем знаходження дирекції в Болгарії, який самостійно визнав себе податковим резидентом України і був взятий на облік податковими органами України.

Іноземна компанія займається наданням транспортно-експедиторських послуг нерезидентам та резидентам України, а саме: організацією міжнародних перевезень морем, автотранспортом, залізничним транспортом.

Враховуючи викладене вище, заявник просить надати відповіді на питання:

1. Чи повинні українські контрагенти, які сплачують заявнику доходи, перелічені в п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, незалежно – на рахунки в українських банках або в іноземних банках вони отримуються, утримувати податок на прибуток з таких доходів у порядку, вказаному в підпунктах 141.4.2 та 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, враховуючи те, що компанія є податковим резидентом України і самостійно декларує та сплачує податок на прибуток в Україні?

2. Які документи повинна надати компанія українським контрагентам в якості доказу, що компанія є резидентом – платником податку на прибуток в Україні? Чи достатньо буде надати їм копію довідки за формою 34 – ОПП?

3. Чи є необхідність компанії надавати українським контрагентам, які виплачують йому доходи, перелічені в п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, довідку, видану компетентним податковим органом Республіки Болгарія, яка підтверджує, що компанія також є резидентом Болгарії, відповідно до ст. 103 Кодексу?

Щодо питань 1 - 3

Відповідно до п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 Кодексу іноземна компанія має право самостійно визнати себе податковим резидентом України з 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, подано до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

У разі якщо іноземною компанією буде подано заяву про визнання податковим резидентом України в період з 1 до 31 грудня календарного року, першим податковим (звітним) періодом буде рік, наступний за роком, в якому була подана заява.

Іноземна компанія має право відмовитися від статусу податкового резидента України на підставі відповідної заяви до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та за результатами відповідної перевірки контролюючого органу. Відмова іноземною компанією від податкового резидентства прирівнюється до ліквідації юридичної особи. Оподаткування доходу, що виплачується у зв’язку з відмовою іноземною компанією від податкового резидентства, здійснюється на рівні акціонерів або інших осіб, які мають право на отримання такого доходу.

Порядок взяття на облік та зняття з обліку іноземної компанії, а також порядок проведення перевірки контролюючого органу у зв’язку з відмовою іноземною компанією від податкового резидентства встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Іноземна компанія, що отримала статус платника податку - резидента, не визнається контрольованою іноземною компанією.

Юридична особа, визнана нерезидентом України відповідно до міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, автоматично визнається платником податку - нерезидентом.

Таким чином, іноземна компанія, яка  зареєстрована в Україні із статусом податкового резидента України, прирівнюється до платників податку на прибуток підприємств – резидентів України.

Пунктом 141.4 ст. 141 Кодексу встановлено порядок оподаткування доходів нерезидентів, отриманих із джерелом їх походження з України.

При виплаті доходів, перелічених в п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, компанії - нерезиденту, яка отримала статус податкового резидента України – платника податку на прибуток підприємств відповідно до п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 Кодексу, при умові що такі доходи враховано при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств компанії – нерезидента за правилами розділу ІІІ Кодексу, податок на доходи нерезидента відповідно до п. 141.4 ст. 141 Кодексу не сплачується.

Надання додаткових доказів і документів, зокрема, довідки відповідно до ст. 103 Кодексу, українським контрагентам для ведення господарської діяльності іноземній компанії із статусом податкового резидента України Кодексом не передбачено.

Звертаємо увагу, що відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, положення Кодексу, у тому числі норми п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 Кодексу застосовуються у частині, в якій вони не суперечать положенням міжнародного договору.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).