Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.06.2025 р. № 3575/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Комунального підприємства «________» (далі – Комунальне підприємство)                         щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись  ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє. 

Згідно зі зверненням Комунального підприємства, що є закладом охорони здоров’я, у статусі неприбуткової організації таке підприємство проводить виплату пільгових пенсій працівникам за результатами атестації робочих місць, які працюють за основним місцем роботи в такому закладі охорони здоров’я (частина з них працювали у структурних підрозділах лікарні, що реорганізовані та закриті) на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списками 1 та 2, затвердженими Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів місцевого бюджету відповідно до затвердженої бюджетної програми.

Враховуючи викладене вище, у зверненні Комунального підприємства викладено таке запитання для надання роз’яснення:

чи можлива втрата Комунальним підприємством статусу неприбуткової організації у разі виплати пільгових пенсій працівникам на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці за списками 1 та 2 за рахунок власних надходжень як закладу охорони здоров’я (коштів від Національної служби здоров’я України або від надання платних послуг) з метою дотримання вимог           п. 133.4 ст. 133 Кодексу?

Згідно з пунктом 2 Розділу XV Закону України від 09 липня 2003 року               № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зі змінами (далі – Закон № 1058) покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частин другої і третьої  ст. 114 Закону № 1058 до досягнення пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону № 1058, здійснюється у порядку, встановленому цим пунктом.

Так, підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 Кодексу) вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком                   № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини другої ст. 114 Закону № 1058, – до набуття права на пенсію за віком відповідно до Закону           № 1058 за раніше діючим порядком.

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації               у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом. Згідно з п.п. 133.4.1           п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Водночас, п. 133.4 ст. 133 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначають Основи законодавства України про охорону здоров’я.

Тож обов’язковими умовами перебування комунального некомерційного підприємства у статусі неприбуткової організації є, зокрема, заборона розподілу доходів або їх частини серед засновників (учасників) такого підприємства, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб та використання своїх доходів виключно для фінансування видатків на утримання такого комунального некомерційного підприємства, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами.

При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану  не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків,                     не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені         п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Отже, в загальному порядку здійснення комунальним некомерційним підприємством, що є закладом охорони здоров’я, у статусі неприбуткової організації видатків на покриття витрат Пенсійного фонду України у порядку, встановленому Законом № 1058, не є підставою для виключення такого підприємства з Реєстру за умови, що проведення таких витрат не передбачено умовами цільового фінансування.

При цьому звертаємо увагу, що в умовах звернення Комунального підприємства спостерігається протиріччя, оскільки покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату пільгових пенсій планується за рахунок власних надходжень, хоча вказано про наявність бюджетної програми щодо здійснення витрат за рахунок коштів місцевого бюджету.

Водночас зазначаємо, що державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості, реімбурсації лікарських засобів та медичних виробів (включаючи допоміжні засоби) за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій визначає Закон України                    від 19 жовтня 2017 року № 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» зі змінами (далі – Закон № 2168).

Відповідно до частини першої ст. 3 Закону № 2168 держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

До основних функцій Уповноваженого органу віднесено, зокрема, здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій (п. 6 частини першої ст. 7 Закону               № 2168).  

Таким Уповноваженим органом визначено Національну службу здоров’я України, що є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров’я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення (п. 1 Положення про Національну службу здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної служби здоров’я України» від 27 грудня 2017 року  № 1101 (зі змінами)).

З урахуванням зазначеного вище, з питань можливості відшкодування Комунальним підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Пенсійному фонду України за рахунок коштів, що надходять за укладеними договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, пропонуємо звернутися до Національної служби здоров’я України як Уповноваженого органу.    

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених                п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Водночас наголошуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує комплексного аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).