Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.07.2025 р. № 3610/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України на звернення Підприємства щодо плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Підприємство поінформувало, що є балансоутримувачем будівель та споруд, у тому числі підземних, переданих Київською міською державною адміністрацією на праві господарського відання (далі – Об’єкти). Власником Об’єктів є громада міста Києва. У ході проведення робіт із встановлення меж земельних ділянок під Об’єктами, встановлено, що частина Об’єктів розташована на території земельних ділянок, які належать іншому користувачу земельних ділянок, зокрема багатоквартирному будинку (підприємству, установі, організації та/або організації, що здійснює управлінням цим будинком, у т. ч. ОСББ).

Підприємство, посилаючись на норми чинного законодавства та на наказ Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю», просить надати роз’яснення щодо наявності у нього обов’язку з обчислення податкових зобов’язань із земельного податку: 1) за земельні ділянки (їх частини), які належать іншому власнику (землекористувачу) та на яких розташовані підземні Об’єкти Підприємства; 2) за земельні ділянки (їх частини), щодо яких немає правовстановлюючих документів та на яких розташовані як наземні так і підземні Об’єкти, а також об’єкти іншого власника.

Обсяг та зміст наданої у зверненні інформації про об’єкт земельних відносин є недостатнім для з’ясування всіх обставин справи та надання чіткої відповіді, оскільки не надано копій витягів з Державного реєстру речових прав, рішень органу місцевого самоврядування про передачу Об’єктів на праві господарського відання, землевпорядної документації тощо.

Щодо питання 1 та 2.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс) користування землею у двох
формах – земельного податку, який справляється власниками та постійними користувачами земельних ділянок та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (п.п. 14.1.72 та п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу).

Порядок набуття прав власності або користування земельними ділянками, на яких розміщені об’єкти нерухомості (крім багатоквартирних будинків), право власності на які набули окремі суб’єкти цивільних відносин врегульовано ст. 120 Земельного кодексу і, зокрема, передбачає виконання, за необхідності процедур формування земельної ділянки як об’єкту цивільних відносин, механізми захисту власників об’єктів нерухомості від бездіяльності органів місцевого самоврядування щодо формування правовідносин на земельні ділянки.

Відповідно до положень абзацу першого частини п’ятої ст. 120 Земельного кодексу у разі переходу права господарського відання на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва державної власності, що розміщений на земельній ділянці державної власності, яка перебуває у постійному користуванні попереднього суб’єкта права господарського відання на такий об’єкт, право постійного користування земельною ділянкою переходить особі, до якої перейшло право господарського відання на такий об’єкт, крім випадків, коли на земельній ділянці розміщені інші об’єкти нерухомого майна.

Разом з цим, відповідно до положень частини сьомої ст. 120 Земельного кодексу документи, що підтверджують набуття права власності, права оперативного управління, господарського відання на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва чи частку у праві спільної власності на такий об’єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт.

Оскільки нормами Кодексу визначено, що платниками земельного податку, є власники земельних ділянок або постійні землекористувачі, то за земельні ділянки (їх частини), які належать іншому власнику (землекористувачу) та на яких розташовані підземні Об’єкти Підприємства, податкові зобов’язання із земельного податку виникають у власника (землекористувача) таких земельних ділянок.

При цьому, Підприємство як користувач Об’єктів (наземних, підземних) на праві господарського відання свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через власника (землекористувача) земельних ділянок (їх частин). Нормами Кодексу не регулюються питання цивільно-правових відносин щодо компенсації (відшкодування) власнику (землекористувачу) витрат на сплату земельного податку.

У разі відсутності права власності на земельні ділянки (їх частки спільної власності або спільної сумісної власності) Підприємство не є платником плати за землю у розумінні ст. 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав на земельні ділянки (їх частини) відповідно до записів, сформованих у Державному земельному кадастрі, у порядку визначеному законом.

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Оскільки контроль за дотриманням земельного законодавства належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), які згідно з чинним законодавством (ст. ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) мають право порушувати питання про компенсацію завданої шкоди землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, то Підприємству необхідно звернутися до власника земельних ділянок – органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, має право передавати у власність або користування земельні ділянки з питання оформлення документів, що посвідчують право користування відповідними земельними ділянками.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.