Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.07.2025 р. № 3631/ІПК/99-00-07-04-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України (далі – ДПС) за результатами розгляду звернення Товариства стосовно отримання податкової консультації щодо питань застосування окремих норм податкового та валютного законодавства, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс),              в межах компетенції повідомляє.

У підпункті 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

При цьому індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання. Надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз’яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз’яснення) платнику податків офіційного розуміння змісту правової норми з питань податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган для забезпечення правильного її застосування.

У своєму зверненні Підприємство повідомило, що ним було укладено контракт із нерезидентом на постачання машини мийки палет тунельного типу ХМР-2250Р. Загальна вартість контракту становить 68 800,00 євро. На виконання умов контракту Підприємство здійснило попередню оплату 16.01.2025 на суму 27 520,00 євро, однак постачальник-нерезидент заявив, що грошові кошти не отримав. Районною прокуратурою району Познань-Старе в м. Познань 11.02.2025 винесено постанову про початок розслідування за фактом вчинення шахрайських дій.

Враховуючи викладене вище, платник податків просить надати консультацію з таких питань:

1) Чи є порушенням граничних строків розрахунків, встановлених статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за контрактом від 12.12.2024 № 20241212, укладеного з нерезидентом – Продавцем, по попередній оплаті за товар у розмірі 27 520,00 Євро, якщо під час 180-денного граничного строку, встановленого пунктом 14-2 Постанови Правління НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» № 18 від 24.02.2022, не відбудеться поставка товару по цьому контракту, та при цьому така попередня оплата за контрактом від 12.12.2024 № 20241212 у розмірі 27520,00 Євро не була отримана нерезидентом – Продавцем через те, що такими грошовими коштами заволоділи треті особи шляхом вчинення шахрайських дій, а Районною прокуратурою Познань-Старе Място в м. Познань розпочато розслідування цього злочину та відкрито кримінальне провадження у справі № 4243-4.Ds.451.2025?

2) Які документи необхідно надати контролюючому органу для підтвердження факту заволодіння третіми особами грошовими коштами по контракту від 12.12.2024 № 20241212 у розмірі 270520,00 Євро та відкриття кримінального провадження у справі № 4243-4.Ds.451.2025?

3) Які документи необхідно надати контролюючому органу для уникнення нарахування пені, передбаченої у частині 5 статті 13 Закону № 2473 та підтвердження обставин, викладених вище у пункті 1 цього звернення?

Щодо питання 1

Відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473.

У частині першій статті 13 Закону № 2473 визначено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а також винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки.

Правління Національного банку України відповідно до Закону № 2473 прийняло низку постанов із питань заходів захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті; порядку валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів; встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

При здійсненні валютного нагляду постановами Національного банку України також керуються і податкові органи, зокрема при здійсненні контрольно-перевірочних заходів із питань повноти проведення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності операцій в іноземній валюті (розміру та строків розрахунків), винятків і особливостей запроваджених граничних строків розрахунків тощо.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів, їх поставка згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 2473 має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів розраховується з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива – здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку).

Порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів визначено Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку від 02.01.2019 № 7 (далі – Інструкція № 7).

Датою здійснення платежу на користь нерезидента – постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента – постачальника товару, якщо оплата зобов’язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку (підпункт 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції № 7).

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за імпортними операціями:

 якщо сума незавершених розрахунків за операцією з імпорту товарів не перевищує незначної суми;

у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, – після отримання інформації з реєстру митних декларацій (далі – МД) про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», ІМ-72 «Безмитна торгівля», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред’явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД);

у разі імпорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), – після пред’явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі);

у разі імпорту продукції без її увезення на територію України – після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за продаж нерезиденту продукції за межами України здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за продукцію) або подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором.

Враховуючи викладене вище, у разі якщо під час 180-денного граничного строку, встановленого НБУ, не відбудеться поставка товару та не будуть повернуті грошові кошти (попередня оплата за товар) це є порушенням резидентами строку розрахунків.

При цьому строк розрахунків може бути зупинено на підставі сертифіката про форс-мажорні обставини, виданого Торгово-промисловою палатою України (далі – ТПП) згідно з частиною шостою статті 13 Закону № 2473, та/або з дня подання резидентом позову до суду або арбітражу про стягнення заборгованості з нерезидента — відповідно до частини сьомої цієї ж статті.

Щодо питань 2– 3

У частині шостій статті 13 Закону № 2473 у разі якщо виконання договору, передбаченого у частинах другій або третій статті 13 Закону № 2473, зупиняється у зв’язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою статті 13 Закону № 2473, та нарахування пені відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону № 2473 зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

У частині другій статті 141 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: протиправні дії третіх осіб.

Тобто одна із сторін договору повинна довести, що наявні обставини (протиправні дії третіх осіб) мають відношення до конкретного господарського зобов’язання та унеможливлюють отримання товару / валютної виручки за імпортною операцією.

Цей факт необхідно засвідчити відповідною довідкою уповноваженої організації (органу) країни-нерезидента та/або сертифікатом ТПП.

Згідно з Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі – Регламент),  ТПП, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб’єктів господарської діяльності щодо кожного окремого договору, виконання якого настало згідно з умовами договору і виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, шляхом видачі сертифіката ТПП або регіональною торгово-промисловою палатою. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

У пункті 6 Регламенту, визначено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 141 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов’язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Також у частині сьомій статті 13 Закону № 2473 встановлено, що у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого у зовнішньоекономічному договорі (контракті), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до статті 13 Закону № 2473, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа), і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

 Разом із тим наголошуємо, що нарахування пені здійснюється виключно у разі встановлення порушення, якщо платник не підтвердив наявність форс-мажорних обставин або не звернувся до суду щодо стягнення заборгованості.

Враховуючи викладене вище, повідомляємо, що рішення про відсутність поставки товару, що може призвести до притягнення резидента до відповідальності відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону № 2473, може бути винесено лише під час проведення документальної перевірки Підприємства та детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та сум заборгованості на підставі всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).