Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.07.2025 р. № 3644/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула Товариства щодо податку на додану вартість (далі – ПДВ) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство має намір передати власну земельну ділянку в користування на підставі договору суперфіцію на строк 20 років. Земельна ділянка за договором залишається у власності Товариства (Суперфіціара), а Суперфіціарій отримує лише право на користування нею для забудови.

Розмір плати за користування земельною ділянкою для забудови визначається у відсотках від майбутніх об’єктів нерухомості (далі – МОН), запроєктованих до будівництва на земельній ділянці. Згідно з договором загальний розмір плати за надання права користування земельною ділянкою для забудови та загальна вартість МОН, що підлягають передачі в якості плати за договором, є рівними. Нарахування плати за користування земельною ділянкою відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі МОН. Якщо передача об’єктів нерухомості відбувається поетапно, то нарахування відповідної частини плати користування земельною ділянкою відбувається на дату підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі МОН, на суму, рівну вартості МОН згідно з таким актом, в тому числі ПДВ.

Також договором передбачається можливість продажу Суперфіціарієм третій особі МОН, належний Суперфіціару в якості плати за договором, та перерахування ним коштів, отриманих від продажу відповідного об’єкту на розрахунковий рахунок Суперфіціара, в тому числі ПДВ.

З огляду на викладене Товариство (Суперфіціар) просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань щодо:

1.  – 4) дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ, бази оподаткування ПДВ у Суперфіціара, а також порядку складання ним податкової накладної у випадку, описаному у зверненні.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) визначено главою 16¹ Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс) та главою 34 Цивільного кодексу України (далі – Цивільний кодекс).

Згідно з частиною першою статті 413 Цивільного кодексу власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору.

Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу з урахуванням вимог Земельного кодексу (частина восьма статті 102¹ Земельного кодексу).

Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею (частина перша статті 414 Цивільного кодексу).

Землекористувач зобов’язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом (частина четверта статті 415 Цивільного кодексу).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами (далі – Закон № 996), бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Під поняттям «первинний документ» розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1, частина перша статті 9 Закону № 996).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Податкового кодексу.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Податкового кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).

Операції, зазначені у статті 185 Податкового кодексу, крім операцій, що не є об’єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу, яка є основною (пункт 194.1 статті 194 Податкового кодексу).

ПДВ становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів / послуг (підпункт 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу).

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів / послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів / послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів / послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів / послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів / послуг.

Правила формування податкових зобов’язань, а також складання податкових накладних та розрахунків коригування до них і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 192 та 201 Податкового кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів / послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Податковим кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу).

Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, визначено у підпунктах «а» – «л» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу, зокрема такими реквізитами є: опис (номенклатура) товарів / послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу якщо після постачання товарів / послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів / послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів / послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН. Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в ЄРПН пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами (далі – Порядок № 1307).

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1307 до розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів / послуг:

до графи 2 – опис (номенклатура) товарів / послуг постачальника (продавця) (підпункт 1 пункту 16 Порядку № 1307);

до граф 3.1, 3.3 – код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг. У разі постачання товару заповнюється графа 3.1, у разі постачання послуги – графа 3.3 (підпункт 2 пункту 16 Порядку № 1307);

до граф 4 та 5 – одиниця виміру товарів / послуг. Заповнюється відповідно до Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку (КСПОВО), чинного на дату складання податкової накладної: у графі 4 зазначається умовне позначення відповідної назви одиниці вимірювання / обліку (українське), зазначеної у КСПОВО; у графі 5 – код відповідної одиниці вимірювання / обліку, зазначений у КСПОВО. У разі якщо товар / послуга, що постачається, має одиницю обліку, яка відсутня у КСПОВО, у графі 4 зазначається умовне позначення одиниці вимірювання таких товару / послуги, яке використовується для обліку та відображається у первинних документах. У разі якщо в графі 4 зазначено умовне позначення одиниці виміру, яка відсутня в КСПОВО, графа 5 не заповнюється (підпункт 3 пункту 16 Порядку № 1307);

до графи 6 – кількість (об’єм, обсяг) постачання товарів / послуг (підпункт 4 пункту 16 Порядку № 1307);

до графи 7 – ціна постачання одиниці товару / послуги без урахування ПДВ (підпункт 5 пункту 16 Порядку № 1307);

до графи 8 – код ставки ПДВ, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів / послуг, що постачаються (підпункт 6 пункту 16 Порядку № 1307);

до графи 9 – код пільги. Заповнюється у разі здійснення операцій з постачання товарів / послуг, звільнених від оподаткування ПДВ (підпункт 7 пункту 16 Порядку № 1307).

до графи 10 – обсяг постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ (підпункт 8 пункту 16 Порядку № 1307);

до графи 11 – сума ПДВ (підпункт 9 пункту 16 Порядку № 1307).

До розділу А податкової накладної (рядки I - XII) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така податкова накладна (пункт 16 Порядку № 1307).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. При визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих чи інших товарів / послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Щодо питань 1 – 4

При здійсненні платником ПДВ операцій з передачі права користування земельною ділянкою для забудови, об’єктом оподаткування ПДВ є вартість наданих послуг за договором суперфіцію, а плата за користування земельною ділянкою включається до бази оподаткування ПДВ відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу. При цьому згідно з підпунктом 194.1.1
пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни послуги (визначеної вартості (плати) за користування земельною ділянкою згідно з договором суперфіцію).

Слід зазначити, що сторони в договорі суперфіцію самі визначають розмір плати за користування, періодичність її внесення, її форму, умови, порядок та строки виплати тощо.

Податкова накладна платником податку складається на дату виникнення податкових зобов’язань, визначену згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу, або на дату отримання коштів (інших видів компенсації) в рахунок оплати вартості послуг, або на дату оформлення документа, який засвідчує факт надання послуги, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Податкового кодексу).