Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.07.2025 р. № 3683/ІПК/26-15-04-09-06

Індивідуальна податкова консультація

 

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення  щодо відображення у бухгалтерському обліку авансових внесків з податку на прибуток, що сплачуються щомісячно відповідно до пункту 141.13 Податкового Кодексу України та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня  2010 року № 2755–VI (із змінами і доповненнями) (далі – Кодекс) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу, в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до інформації, наданої у зверненні, Товариство відповідно
до пункту 141.13  статті 141 Кодексу щомісячно сплачує авансовий внесок з податку на прибуток. Ці суми відображаються у бухгалтерському обліку як дебіторська заборгованість по рахунку 6413 протягом звітного року. У кінці року, після остаточного розрахунку податку на прибуток, вказані суми авансового внеску списуються на 98 рахунок та відображаються у звіті про фінансові результати, а також впливають на суму власного капіталу у балансі Товариства. Товариство є платником податку на прибуток, що подає щоквартальні декларації.

Згідно з підпунктом 141.13.3 пункту 141.13 статті 141 Кодексу, сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток не підлягає поверненню платнику податку як надміру та /або помилково сплачені податкові зобов’язання, не може бути зарахована в рахунок інших податків і зборів (обов’язкових платежів) та на неї не поширюється положення статті 43 Кодексу. Отже, сплата передбаченого пунктом 141.13 статті 141 Кодексу авансового внеску для Товариства є безповоротним зменшенням активів (власного капіталу).

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію, щодо правомірності щоквартального або щомісячного відображення у бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності сум перерахованих згідно підпункту 141.13.3 пункту 141.13 статті 141 Кодексу авансових внесків з податку на прибуток на зменшення активів (власного капіталу).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, на підставі абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

При цьому, для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України                                          від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, витрати підприємства формуються за правилами бухгалтерського обліку на підставі первинних документів.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої                                      статті 6 Закону № 996).

Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року
№ 291 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування (зареєстрований в Міністерстві юстиції                                              від 21 грудня 1999 року за № 892/4185), зі змінами і доповненнями.

При цьому, згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України                                   від 20 серпня 2014 року № 375 (зі змінами і доповненнями), Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Отже, питання правомірності щоквартального або щомісячного відображення у бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності сум перерахованих авансових внесків з податку на прибуток на зменшення активів (власного капіталу) належить до компетенції Міністерства фінансів України. Із зазначених питань доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які передбачені Кодексом.

Пунктом 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.