Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.07.2025 р. № 3692/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо роз’яснення норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що (        ), звернувся із заявою до голови сільської ради (          ), про виділення земельної ділянки для створення фермерського господарства, на що згодом отримав рішення від              2010 року 31 сесії 5-го скликання.

В подальшому, було подано заяву до конкурсної комісії з питань створення та розширення фермерських господарств. Отримав протокол засідання конкурсної комісії з питань створення та розширення фермерських господарств від           .2010 року.

Враховуючи висновки професійної комісії з питань створення фермерських господарств, звернувся з заявою до               районної адміністрації у Вінницькій області.

На дану заяву, отримав розпорядження №         для розробки технічної документації.

Тож після розробки технічної документації на земельні ділянки, були заключенні Договори оренди на дані земельні ділянки площею 78 га.

Пунктом 5.1 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для створення фермерського господарства.

На основі цих ділянок було створено 30.01.2013 ФГ «                      ».

В статуті ФГ «          » зареєстрованого          .2013 номер запису в розділі 1.Загальні положення вказано, що земельні ділянки надані (          ) в оренду для ведення фермерського господарства.

Так як, механізм переходу земельних ділянок до фермерських господарств, не був розроблений державою, то в реєстрі речових прав на нерухоме майно, до 2024 року відображався орендар – (            )

Сплату оредної плати за землю з 2012 року по 2018 року включно, здійснював (             ) В 2019 році сплата відбувалася від ФГ «             ».

В 2020 році працівники ГУ ДПС у Вінницькій області Бершадська ДПІ трактували, що все ж таки орендну плату за землю має платити (               )

Хоча дані земельні ділянки були у постійному користуванні
ФГ «             », підтвердженням цьому є щорічна статистична звітність та довідки з земельного відділу та                   сільської ради.

Згідно закону України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», в 2022 році було прийнято рішення про сплату мінімального податкового зобов'язання далі – МПЗ).

Згідно п. 3,вище вказаного закону, платником податку є той хто обробляє земельну ділянку. Так як дані земельні ділянки обробляє ФГ «                  » і вони вказані в статуті підприємства і також такою, була позиція працівників ДПС, якщо вказані земельні ділянки в статуті, то сплачує господарство.

Отже, МПЗ за 2022 рік (податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи) була розраховане і сплачене фермерським господарством, аналогічно за 2023 рік (податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи). Згідно поданих декларацій платника єдиного податку четвертої групи ФГ «            » в 2023 році сплатило МПЗ за 2022 рік в сумі 64591,68 грн, а в 2024 році - 77818,17 грн за 2023 рік.

На початку 2025 року фізична особа (           ) отримав податкове повідомлення – рішення про сплату МПЗ за 2022 – 2023 роки за земельні ділянки, за які МПЗ було сплачено ФГ «            ».

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Хто в даному випадку, має сплачувати МПЗ?

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств, як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України, визначає Закон України
від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі – Закон № 973).

Згідно з частиною першою ст. 1 Закону № 973 фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 8 Закону № 973 фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною першою ст. 12 Закону № 973 землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам України – членам фермерського господарства на праві власності, користування та земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Підпунктом 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що МПЗ – це  мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі –підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1
ст. 38¹ Кодексу).

Згідно з п. 38¹.3 ст. 38¹ Кодексу у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному Кодексом.

При цьому нормами п.п. 38¹.4 ст. 38¹ Кодексу визначено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) – починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Відповідно до ст. ст. 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.

Враховуючи викладене, у разі якщо передача право постійного користування земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у статутний капітал фермерського господарства оформлено та зареєстровано відповідно до законодавства, то права й обов’язки землекористування такої земельної ділянки за право постійного користування землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.

Разом з тим, якщо фізичною особою – землекористувачем було передано право постійного користування земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у статутний капітал фермерського господарства, але належним чином не оформлено та не зареєстровано відповідно до законодавства, платником МПЗ є безпосередньо фізична особа – землекористувач.

Особливості визначення загального МПЗ платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь регулюється
п. 170.14 ст. 170 Кодексу.

Відповідно до п.п. 170.14.1 п. 170.14 ст. 170 Кодексу для платників
податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне МПЗ визначається контролюючим органом.

Згідно з п.п. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 Кодексу визначення загального МПЗ фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

МПЗ обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

Відповідно до п.п. 170.14.6 п. 170.14 ст. 170 Кодексу у разі незгоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним МПЗ та/або розрахованою у відповідному податковому повідомленні-рішенні сумою річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку має право у порядку, встановленому ст. 42 Кодексу, протягом 30 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення звернутися до контролюючого органу для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, з наданням підтвердних документів, зокрема, щодо:

земельних ділянок, що знаходяться у платника податку у власності та/або постійному користуванні або в оренді (суборенді, емфітевзисі), їх нормативної грошової оцінки та площі;

суми доходу, отриманого від реалізації власної сільськогосподарської продукції;

суми сплачених податків, зборів, платежів.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельні ділянки або договорів про передачу в оренду, емфітевзис або інше користування земельних ділянок, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, обчислення мінімального податкового зобов’язання здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації від відповідних органів про власність/користування або перехід права власності/користування на такі земельні ділянки.

Якщо за результатами звірки виявлено розбіжності між даними контролюючого органу та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, контролюючий орган протягом                            10 днів, наступних за днем завершення звірки, зобов’язаний скасувати (відкликати) таке податкове повідомлення-рішення та у разі потреби надіслати (вручити) платнику податку нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку, складене з урахуванням результатів проведеної звірки.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

______________________________________________________________________________________________________________________     

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.