Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.07.2025 р. № 3697/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ та податком на прибуток підприємств у викладеній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ФОП, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 3 групи, разом із іншими суб’єктами господарювання – фізичними та юридичними особами (як платниками, так і неплатниками ПДВ) мають намір укласти інвестиційний договір з елементами доручення з метою будівництва нежитлових приміщень для розташування виробництва та магазинів. Такий договір передбачатиме, що на рахунок одного із його учасників (головного забудовника), який є юридичною особою – платником ПДВ та є власником земельної ділянки, на якій планується будівництво (далі – ТОВ),  всі інші учасники (інвестори) перераховуватимуть кошти на фінансування будівництва.   

Крім того, учасники (інвестори) перераховуватимуть кошти напряму підрядникам для облаштування своєї частки майбутнього об’єкту нерухомості (магазину). Такі кошти, як і кошти, які перераховуватимуться інвесторами на рахунок ТОВ, враховуватимуться при визначенні загальної вартості об’єкту будівництва.

 Право власності на приміщення буде оформлюватися на кожного інвестора пропорційно частці його внеску.

ФОП просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи повинно ТОВ нараховувати та сплачувати ПДВ на суму отриманих коштів від інших учасників (інвесторів);

2) чи правильно буде зазначати в податковій накладній номенклатуру поставки як передоплату за частку  нежитлового приміщення;

3) чи повинно ТОВ нарахувати та сплатити ПДВ при формуванні вартості  новобудови в частині, яку учасники (інвестори) оплачуватимуть безпосередньо підрядникам за облаштування своєї частки майбутнього об’єкту нерухомості; яким чином та на яку дату має бути складена податкова накладна у цьому випадку;

4) чи виникатиме об’єкт оподаткування ПДВ (якщо так, то у кого і на яку дату) при формуванні вартості новобудови в частині, яку оплатить безпосередньо підрядникам учасник (інвестор), який є платником ПДВ;

5) чи повинно ТОВ сплачувати податок на прибуток підприємств з усіх внесених за інвестиційним договором коштів;

6) коли в такому разі сплачується податок на прибуток підприємств?

Разом з цим, згідно з інформаційною системою ДПС ФОП перебуває на спрощеній системі оподаткування та не є платником ПДВ та податку на прибуток.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 розділу I ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з частиною першою статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначені Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність» зі змінами (далі – ­ Закон № 1560).

Статтею 4 Закону № 1560 передбачено, що об’єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в т.ч. основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права.

Інвестори – суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування; суб’єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав (частини перша та друга статті 5 Закону № 1560).

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів) (стаття 9 Закону № 1560).

Слід зазначити, що відповідно до підпункту 191.1.28 пункту 191.1 статті 191 розділу І ПКУ до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, тому питання вчинення та оформлення правочинів суб’єктів господарювання не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами цивільного законодавства, інших спеціальних нормативно-правових актів у відповідній сфері діяльності.

Для цілей оподаткування згідно з пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

Щодо оподаткування податком на додану вартість

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ, а також складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН)  встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996), незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VI ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/ небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна складається за формою та в порядку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 розділу V ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 розділу V ПКУ.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу ХХ ПКУ.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 розділу ІІ ПКУ).

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє, що платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій, а також врахувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Щодо питань 1 – 4

Оподаткуванню ПДВ підлягають операції, що є об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, зокрема операції з постачання товарів/послуг, а не надходження коштів чи формування вартості товарів/послуг.

Якщо особа, яка зареєстрована як платник ПДВ, здійснює операції з постачання товарів/послуг, які згідно зі статтею 185 розділу V ПКУ є об'єктом оподаткування ПДВ, то при здійсненні зазначених операцій такий платник податку повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, та на дату «першої події» скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну.

Наявної у зверненні інформації недостатньо для надання у повній мірі відповіді на порушені у зверненні питання в частині оподаткування ПДВ, а тому ФОП має право повторно звернутися до контролюючого органу із відповідним зверненням, в якому надати розширений опис таких операцій (зокрема, чи  здійснює ТОВ безпосередньо будівництво об’єкту нерухомості, або залучає генерального підрядника, та на яких умовах, а також, чи є послуги підрядників із облаштування майбутніх приміщень окремими операціями, чи такі послуги є невід’ємною складовою частиною послуг із спорудження приміщення) та копії відповідних договорів та первинних документів.

Водночас, зазначені питання стосуються не лише безпосередньо ФОП, а також і інших суб’єктів господарювання. При цьому, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку індивідуальну податкову консультацію.

Таким чином, з метою отримання індивідуальної податкової консультації ТОВ, а також інші учасники, мають право самостійно звернутися до контролюючого органу із відповідним зверненням, оформленим відповідно до вимог пункту 52.1 статті 52 розділу ІІ ПКУ.

Щодо питань 5 і 6

У загальному порядку ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями між резидентами з отримання платником податку на прибуток підприємств внесків за договорами з фінансування будівництва нежитлових приміщень.

Такі операції відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону № 996).

Отже, питання бухгалтерського обліку операцій підприємства з отримання внесків за договорами з фінансування будівництва нежитлових приміщень належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Крім того ДПС повідомляє, що порядок визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та його обчислення та сплати регулюються відповідно статтями 134 та 137 розділу ІІІ ПКУ.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.