Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.07.2025 р. № 3705/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула лист щодо питань оподаткування операцій у зв’язку із гарантійним постачанням товарів на заміну неякісної продукції та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої у зверненні інформації, заявник повідомляє, що товариством був придбаний у нерезидента товар (дизельні генератори), який було розмитнено і відображено в бухгалтерському обліку.

Під час гарантійного строку товар вийшов з ладу та не підлягає ремонту.

Товариство звернулося до суду в країні реєстрації нерезидента.

Нерезидент запропонував замінити неякісний товар на якісний, але дещо іншої моделі і технічних характеристик.

При цьому неякісний товар нерезидент відмовляється забирати через економічну недоцільність та просить утилізувати в Україні.

Товариство розглядає варіант вирішення спірної ситуації шляхом або підписання звичайної додаткової угоди до контракту або шляхом затвердження аналогічного змісту мирової угоди в межах судового процесу.

Товариство запитує:

1. Чи визнається доходом операція з отримання товарів як компенсації від нерезидента за раніше поставлені браковані товари, якщо браковані товари залишаються у товариства і будуть утилізовані, постачальник їх не забирає, а натомість передає інші товари?

Чи можна вважати, що така операція не є безоплатним отриманням, а є фактичною заміною товарів у межах одного постачання, і відповідно не визнавати дохід у податковому обліку?

Якщо така операція підлягає обліку як дохід, то у якій сумі слід визнавати дохід – за справедливою вартістю отриманих товарів?

2. Чи виникає об’єкт оподаткування ПДВ при ввезенні на митну територію України товарів, які передаються нерезидентом як компенсація за раніше поставлені та ввезені на територію України товари, які виявилися бракованими?

3. Чи підлягають оподаткуванню ПДВ операції з утилізації бракованих товарів, які не були використані в господарській діяльності, зокрема, якщо такі товари були ввезені із застосуванням пільги і податковий кредит при їх ввезенні платником не формувався; чи потрібно складати податкову накладну на таку операцію?

4. Чи може вартість бракованих товарів, що підлягають утилізації, бути віднесена до складу витрат підприємства у бухгалтерському обліку в сумі собівартості? Чи виникають при цьому податкові різниці відповідно до норм Кодексу?

Платник податку має право відповідно до п. 52.1 ст. 52 Кодексу звернутися до контролюючих органів за наданням індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Регулювання відносин між споживачами товарів (крім харчових продуктів та кормів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг регламентовано нормами Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі – Закон № 1023).

Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості встановлені ст. 8 Закону № 1023.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар (частина перша ст. 8 Закону № 1023).

Відповідно до абзацу другого частини третьої ст. 8 Закону № 1023 споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

Частиною сьомою ст. 8 Закону № 1023 передбачено, що під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться.

Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості перерахунок вартості товару з недоліками у разі підвищення ціни провадиться виходячи з його вартості на час обміну, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості на час купівлі.

Пунктом 2 частини другої ст. 678 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов’язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з’явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, вимагати заміни товару.

Порядок документального підтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів детально роз’яснено в узагальнюючій податковій консультації від 03.08.2018 № 673 (далі – УПК № 673).

Так до відповідно до УПК № 673 для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Така комісія:

• здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню;

• установлює причини невідповідності критеріям активу;

• визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

• визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість;

• складає і підписує акти на списання основних засобів.

При цьому, Кодексом не визначено механізму подання платником податку контролюючому органу документів про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів. У зв’язку із цим платник податку може подати такі документи (копії документів) контролюючому органу у загальновстановленому порядку за власною ініціативою або на запит контролюючого органу (або особисто платником податків, або уповноваженою на це особою, або поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, або засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису).

Щодо питань 1, 4

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Кодексом не передбачено коригувань фінансового результату за операціями із отримання товарів як компенсації від нерезидента за раніше поставлені браковані товари, якщо браковані товари залишаються у товариства і будуть утилізовані.

Отже, такі операції відображаються відповідно до правил бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Одночасно повідомляємо, що п. 44.1 ст. 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, питання щодо порядку формування доходів та витрат в бухгалтерському обліку за операціями із отримання товарів як компенсації від нерезидента за раніше поставлені браковані товари, якщо браковані товари залишаються у товариства і будуть утилізовані належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування ПДВ до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Кодексу товари – матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Постачанням товарів також вважається, зокрема, ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

Згідно з п. 189.9 ст. 189 Кодексу якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 198.5 ст. 198 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 Кодексу).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Враховуючи викладене, ДПС повідомляє.

Щодо питання 2

Пункт 185.1 ст. 185 Кодексу не містить виключень в частині визначення об’єкта оподаткування ПДВ за операціями з ввезення товарів на митну територію України залежно від обставин, за яких здійснюється таке ввезення. Отже, операції з ввезення товарів на митну територію України в описаній у зверненні ситуації є об’єктом оподаткування ПДВ.

Щодо питання 3

Порядок оподаткування ПДВ операції з ліквідації (утилізації) ввезених товарів (дизельних генераторів) залежить від категорії (суті) товарів, що утилізуються.

Якщо платником податку було ввезено на митну територію України товари та при їх митному оформлені ПДВ не нараховувався і не сплачувався, то підстави для формування податкового кредиту відсутні, а тому, відповідно, відсутні в даній ситуації і підстави для застосування норм п. 198.5 ст. 198 Кодексу.

Водночас якщо зазначені у зверненні товари за своєю фактичною сутністю належать до категорії виробничих або невиробничих засобів і ліквідуються за самостійним рішенням платника, то у розумінні норм п. 189.9 ст. 189 Кодексу така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації (незалежно від того, чи були такі основні виробничі/невиробничі засоби придбані/ввезені з ПДВ, чи без ПДВ, та чи формувався платником податку податковий кредит при їх придбанні) та підлягає оподаткуванню ПДВ.

Разом з тим у разі подання платником податку контролюючому органу відповідного документу про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, така ліквідація не вважається операцією з постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів і за такою операцією не визначаються податкові зобовʼязання з ПДВ та не складається податкова накладна.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.