Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.07.2025 р. № 3739/ІПК/26-15-24-01-14-08

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

 

Головне управління ДПС у м. Києві за результатами розгляду звернення щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у звернені, ТОВ….. є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків, основний вид діяльності – надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20) (далі - Товариство).

Єдиним  учасником Товариства та його директором є фізична особа ……, яка сформувала статутний капітал Товариства грошовими коштами у розмірі ….. грн.

Також, ….. є власником нежитлової будівлі – торгового павільйону, який розташований за адресою: ……, площею …. кв.м. та належить фізичній особі на праві приватної власності на підставі Витягу з державного реєстру речових прав не нерухоме майно про реєстрацію права власності від ….., номер витягу …… (далі – нерухоме майно).

Засновник Товариства має намір збільшити статутний капітал ТОВ …. за рахунок додаткового вкладу у негрошовій формі, а саме –право користування вищевказаним нерухомим майном терміном на два роки і десять місяців, залишаючись при цьому власником нерухомого майна.

Оцінку вкладу у вигляді майнових прав (паво користування нерухомим майном) буде здійснено згідно з частиною 4 ст. 18 Закону України
від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275). Результат такої оцінки буде закріплено в Акті оцінки майнових прав, які вносяться до статутного капіталу Товариства, а також буде підписано Акт передачі майнових прав між фізичною особою ……. і Товариством на два роки і десять місяців.

На період передачі права користування нерухомим майном Товариство буде використовувати його у господарській діяльності, а саме укладати договори оренди нерухомого майна з іншими фізичними та юридичними особами за плату з метою отримання прибутку. Дивіденди від чистого прибутку Товариства буде отримувати …….. як учасник Товариства.

Платник податку зазначив, що реалізація такого права буде відбуватися на підставі таких норм законодавства України:

• ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), у якій визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Отже власник має право у тому числі передавати іншим особам право користування своїм майном, у тому числі, як внесок до статутного капіталу;
• ст. 115 ЦКУ, згідно з якою вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Отже внеском до статутного капіталу може бути не тільки саме майно (матеріальні об’єкти), але й майнові права. Право користування належить до майнових прав, оскільки пов’язане з майном;
• ст. 13 Закону № 2275, якою передбачено, що вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.  Учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників. (ст. 18 Закону № 2275);
• ст. 317 ЦКУ, у якій розкрито зміст поняття «права власності». Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. У свою чергу ст. 3 Закону України    від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»  (далі – Закон № 2658) передбачено, що до майнових прав, які підлягають оцінці, належать будь-які права, пов'язані з майном, що відрізняються від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування). Тобто право користування майном належить до майнових прав, є оцінюваним та може бути внеском до статутного капіталу Товариства.

У зв’язку з чим, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо питань:

1. Чи може бути строкове користування нерухомим майном, як оцінюване майнове право, внеском до статутного капіталу Товариства, а право власності при цьому залишатись у фізичної особи – учасника такого товариства?
2. Чи є сума майнового внеску (право користування нерухомим майном) фізичної особи до статутного капіталу юридичної особи – резидента об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором?
3. Чи виникає об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором після закінчення строку користування майном (два роки і десять місяців, як майновим внеском до статутного капіталу) юридичної особи – резидента?

Щодо першого питання.

Пунктом 19 ¹.1 ст. 19 ¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, встановлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації відповідно до норм Кодексу.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством, зокрема ЦКУ.

Разом з цим, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику.

Отже, питання вирішення цивільних відносин, а саме: чи  може бути внеском до статутного капіталу Товариства строкове користування нерухомим майном, яке при цьому залишається власності у фізичної особи – учасника такого товариства, знаходиться у правовому полі Міністерства юстиції України.

Щодо другого та третього питань.

Відповідно до п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує, зокрема, доходи з джерела їх походження в Україні.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Відповідно до п.п. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи - емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права.

При цьому, згідно з п.п. 1.7 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у
п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Таким чином, сума немайнового внеску платника податку - фізичної особи до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на корпоративні права не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, тобто не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Разом з тим, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді інвестиційного прибутку від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2
ст. 170 Кодексу.

Згідно з п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права (п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).

Термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом (п.п. «а» пп. 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9⁴ розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, з урахуванням норм п.п.170.2.4-170.2.6
п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами) (п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року (п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).

Водночас згідно з п.п. «а» п.п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 Кодексу не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому п.п. 169.4.1
п. 169.4 ст. 169 Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, зокрема, фізичні особи – резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, є платниками військового збору (п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Підпунктом 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема доходи у вигляді інвестиційного прибутку від проведення платником податку операцій з корпоративними правами.

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1
п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить
5 відсотків (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу і п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Кодексу якщо згідно з нормами розділу IV Кодексу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Враховуючи викладене дохід, отриманий фізичною особою – резидентом у вигляді інвестиційного прибутку від операцій з корпоративними правами включається до її загального річного оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах за наслідками річного декларування.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.