Індивідуальна податкова консультація
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.
У зверненні платник податків повідомив, що є фізичною особою – підприємцем, платником єдиного податку третьої групи. Фізична особа – підприємець зареєстрована 31.01.2023 та згідно відомостей у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань вказана адреса місцезнаходження: Донецька область,
м. Горлівка, що відповідає адресі реєстрації згідно паспортних даних. Дана адреса на момент реєстрації фізичної особи – підприємця і по сьогоднішній день належить до тимчасово окупованих територій відповідно до чинного законодавства України.
Платником податків повідомлено, що з моменту державної реєстрації фізична особа – підприємець не перебував на території України та здійснює підприємницьку діяльність дистанційно з території Республіки Литва, де має дозвіл на тимчасове проживання.
Основним видом діяльності є надання послуг. Серед замовників є юридичні особи, зареєстровані в Україні.
Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з наступних питань:
1. Чи застосовується в ситуації фізичної особи – підприємця вимоги
п.п. 38.9 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, а саме:
Чи має фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи декларувати доходи, отримані від резидентів України, та сплачувати єдиний податок?
Чи виникає у юридичної особи – замовника послуг фізичної особи – підприємця, зареєстрованої в Україні, обов’язок виконувати функції податкового агента щодо виплат на користь фізичної особи – підприємця та утримувати
з доходу фізичної особи – підприємця податок на доходи фізичних осіб та військовий збір?
2. У разі якщо такі доходи фізичної особи – підприємця підпадають під вимоги п.п. 38.9 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу та не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, а по факту фізичною особою – підприємцем на цей дохід було нараховано та сплачено єдиний податок
до бюджету, то:
Чи має право фізична особа – підприємець – платник єдиного податку відшкодувати надмірну чи помилково сплачену суму єдиного податку на свій поточний рахунок та який порядок дій для цієї процедури?
Щодо питання першого
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Відповідно до п. 292.9 ст. 292 Кодексу доходи фізичної особи – платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з главою 1 розділу XIV Кодексу, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV Кодексу.
При цьому доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу).
Відповідно до п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема:
податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої – четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з главою 1 Кодексу.
При цьому слід зазначити, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи – підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до Кодексу (п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Разом з цим, згідно з п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу платниками військового збору є, зокрема:
фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів) (п.п. 3 п. 1.1 п. 161 підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Військовий збір для платників збору, зазначених, зокрема, у п.п. 3 п.п. 1.1
п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, встановлюється з 01 січня 2025 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2024 року
№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (абзац п’ятий
п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи визначені ст. 292 Кодексу (п.п. 3 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить – 1 відсоток від доходу, визначеного ст. 292 Кодексу (п.п. 3 п.п. 1.3 п. 161
підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Разом з тим відповідно до п. 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об’єднаних сил (ООС), для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» (далі – Постанова № 254), або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об’єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу. Дія п. 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону № 1207.
У п. 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу терміни вживаються в такому значенні, зокрема, тимчасово окупована територія – територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови № 254, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів,
на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто дія п. 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу застосовується на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об’єднаних сил (ООС).
Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада
2014 року № 1085-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі – Розпорядження № 1085), який містить населені пункти Донецької області, Горлівського району до якого водить м. Горлівка.
Підпунктом 38.9 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення Кодексу» встановлено, що під час нарахування (виплати) фізичним особам – підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб
не поширюється дія п. 177.8 ст. 177 та п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 Кодексу.
Доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковані відповідно до цього підпункту, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця та/або доходу фізичної особи – підприємця платника – єдиного податку.
Водночас період проведення антитерористичної операції – це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України (ст. 1 Закону України від 02 вересня
2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»).
Враховуючи викладене, оскільки місце проживання або податкова адреса фізичної особи – підприємця зареєстровано на тимчасово окупованій території (Донецька обл., м. Горлівка), то оподаткування доходу від здійснення ними підприємницької діяльності здійснюється відповідно до п.п. 38.9 п. 38
підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, тобто юридична особа, яка нараховує (виплачує) вказаний дохід, зобов'язана нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету України податок на доходи фізичних осіб і військовий збір у джерела виплати.
Щодо питання другого
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначені ст. 43 Кодексу.
Згідно з п. 43.1 ст. 43 Кодексу помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику, зокрема, відповідно до ст. 43 Кодексу, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (п. 43.3. ст. 43 Кодексу).
Відповідно до п. 43.4. ст. 43 Кодексу платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.
Згідно з п. 43.5 ст. 43 Кодексу контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, платник податків має право на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань за умов, визначених зі ст. 43 Кодексу.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
______________________________________________________________________________________________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |