Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.07.2025 р. № 3779/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула лист щодо деяких питань оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє наступне.

Відповідно до наданої у зверненні інформації, товариство володіє двома чинними ліцензіями, виданими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку:

ліцензією на провадження клірингової діяльності;

ліцензією на організацію торгівлі продукцією на товарних біржах.

Вказані види діяльності є професійною діяльністю на ринку капіталу та організованих товарних ринках відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»

Товариство не внесено до Державного реєстру фінансових установ, який веде НБУ.

Товариство запитує:

Чи повинно товариство з наведеними ліцензіями, але без статусу фінансової установи в розумінні НБУ, застосовувати ставку 25% податку на прибуток у 2025 році?

Відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом «а» п. 136.1¹ ст. 136 Кодексу встановлено, що для фінансової установи (крім страховика) базова (основна) ставка податку на прибуток, визначеного відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, становить 25 відсотків.

При цьому питання віднесення товариства до фінансової установи не належить до компетенції ДПС.

Визначення правового статусу фінансових компаній, встановлення загальних засад функціонування ринку фінансових послуг, діяльності надавачів фінансових та/або супровідних послуг, державного регулювання та нагляду за такою діяльністю, а також захисту прав клієнтів регулюється Законом України від 14.12.2021 № 1953-ІХ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі – Закон № 1953).

Пунктом 65 частини першої ст. 1 Закону № 1953 визначено, що фінансова установа - юридична особа, метою створення якої є здійснення діяльності з надання фінансових послуг, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором. Не є фінансовими установами надавачі супровідних послуг, які одночасно не надають також фінансові послуги, а також інші особи, які отримали ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг без набуття статусу фінансової установи.

Регулятором відповідно до п. 47 частини першої ст. 1 Закону № 1953 є Національний банк України або Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку згідно з розподілом повноважень, визначеним цим Законом.

Надавач фінансових послуг - фінансова установа, а у випадках, прямо визначених спеціальними законами, - інша юридична особа або філія іноземної юридичної особи, яка має право надавати фінансові послуги відповідно до цього Закону та спеціальних законів (п. 33 частини першої ст. 1 Закону № 1953).

Частиною першою ст. 4 Закону № 1953 визначено види фінансових послуг. Так, до таких послуг відносяться:

1) страхування;

2) надання коштів та банківських металів у кредит;

3) залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню;

4) фінансовий лізинг;

5) факторинг;

6) надання гарантій;

7) торгівля валютними цінностями;

8) фінансові платіжні послуги;

9) фінансові послуги, що надаються в межах професійної діяльності на ринках капіталу, передбаченої частиною другою ст. 41 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

Пунктом 6 частини другої ст. 13 Закону № 1953 встановлено, що виключно фінансові установи на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором, крім випадків, встановлених спеціальними законами, здійснюють такі види діяльності з надання фінансових послуг, зокрема, діяльність на ринках капіталу відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» та інших спеціальних законів.

Абзацом другим частини четвертої ст. 13 Закону № 1953 передбачено, що особливості надання фінансових послуг такими юридичними особами та додаткові вимоги до них визначаються нормативно-правовими актами Регулятора.

Таким чином, для цілей оподаткування до фінансових установ належать юридичні особи, які здійснюють діяльність у сфері надання фінансових послуг, зокрема на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором, надають одну чи декілька фінансових послуг відповідно до законодавства.

Отже, у разі якщо юридична особа має статус фінансової установи (крім страховика), то відповідно до норм Кодексу прибуток такої юридичної особи оподатковується за ставкою 25 відсотків.

Частиною першою ст. 35 Закону № 1953 встановлено, що юридична особа, яка має намір здійснювати діяльність фінансової компанії, ломбарду, набуває статусу фінансової установи і права на здійснення діяльності з надання певних фінансових послуг після отримання ліцензії.

Видача ліцензії - надання права на здійснення діяльності з надання фінансових послуг (певного виду фінансових послуг) на підставі відповідного рішення Регулятора та внесення відповідного запису про надавача фінансових послуг до Реєстру (п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 1953).

Регулятор не пізніше ніж через три дні з дня прийняття рішення про видачу заявнику ліцензії вносить відомості про заявника та фінансові послуги, які йому дозволяється надавати на підставі такої ліцензії, до Реєстру (частина п’ята ст. 37 Закону № 1953)

При цьому Реєстр - реєстр (перелік) надавачів фінансових або супровідних послуг, який ведеться Регулятором, а інформація з якого оприлюднюється у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Регулятора (п. 48 частини першої ст. 1 Закону № 1953)

Частиною першою ст. 22 Закону № 1953 визначено, що державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових послуг здійснюють:

1) щодо діяльності з надання фінансових послуг, визначених п. 9 частини першої ст. 4 цього Закону, та супровідних до них послуг - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

2) щодо діяльності з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1 - 8 частини першої ст. 4 Закону, та супровідних до них послуг - Національний банк України.

Отже, для підтвердження статусу фінансової установи, доцільно звернутись до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).