X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.07.2025 р. № 3792/ІПК/20-40-24-07-05

Індивідуальна податкова консультація

 

Головне управління ДПС у Харківській області (далі – ГУ ДПС) за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування норм законодавства, яке надійшло в електронній формі через електронний кабінет, та керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами) (далі – Кодекс), з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що в рамках договору оренди земельної ділянки від (     ) року фізична особа передала СТОВ у платне користування належну йому земельну ділянку площею (      ) га.

Відповідно до пункту 8 укладеного договору  розмір орендної плати складав (        ) грн за рік користування земельною ділянкою.

В (     ) (     ) року СТОВ було здійснено оплату орендного платежу за поточний рік, з подальшим відображенням у податковій звітності.

З (    ) року фізична особа  не зявлялася за отриманням орендної плати, в результаті чого сформувалася заборгованість в розмірі (     ) гривень.

На підставі рішення (        ) районного суду (        ) області в рамках справи № (     ), з СТОВ  на користь фізичної особи стягнуто заборгованість, яка підлягає сплаті.

В тексті судового рішення зазначено, що сума в розмірі (      ) грн має бути виплачена стягувачу, при цьому не зазначено, що сума коштів, які мають бути стягнуті на користь фізичної особи підлягають оподаткуванню і відповідно з них не мають утримуватися юридичною особою податки, як податковим агентом.

Враховуючи, що судове рішення в рамках справи № (     ), яке не покладає обов’язку на СТОВ  утримати  передбачені Кодексом податки, але  зобов’язує  здійснити виплату фіксованої суми, виникає питання щодо тлумачення рішення суду в розрізі чинного податкового законодавства.

Отже, СТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

  1. Чи виникає в СТОВ  обовязок утримати, в якості податкового агента при добровільному виконанні судового рішення (справа № (     )), податок на доходи з фізичних осіб від здавання в оренду та військовий збір, якщо судом визначена чітка сума стягнення?
  2. Чи виникає в СТОВ, при добровільному виконанні судового рішення (справа № (       )) і сплаті суми стягнення в повному обсязі, обовязок подання додатку 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Податковий розрахунок)?
  3. Яким чином СТОВ, при добровільному виконанні судового рішення (справа № (      )) при перерахуванні коштів в повному обсязі зазначених судом, має заповнити додаток 4 ДФ Податкового розрахунку?
  4. Чи виникає в СТОВ, в якості податкового агента при примусовому виконанні судового рішення (справа № (      )), обов’язок утримати податок на доходи з фізичних осіб від здавання в оренду та військовий збір, якщо судом визначена чітка сума стягнення, яка буде стягнута з включенням відрахувань з доходів від здавання в оренду та військового збору?
  5. Чи виникає в СТОВ, в якості податкового агента при примусовому виконанні судового рішення (справа № (      )) і стягненні в повному обсязі, обовязок подання додатку 4 ДФ до Податкового розрахунку, якщо сума стягнення включатиме і відрахування з доходу від здавання в оренду та військового збору?
  6. Чи виникає в СТОВ обов’язок при виплаті судового збору, раніше сплаченого фізичною особою при зверненні до суду, здійснити утримання податку на доходи з фізичних осіб і військового збору?
  7. У випадку, коли СТОВ має здійснити утримання податку на доходи з фізичних осіб та військового збору при поверненні судового збору, яким чином вказані відомості відобразити в додатку 4ДФ Податкового розрахунку?

         Щодо питань першого - сьомого

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону № 161 договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (стаття 15 Закону № 161).

Згідно зі статтею 21 Закону № 161 орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Земельного кодексу України).

Відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди землі передбачена статтею 36 Закону № 161.

Так, у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

При цьому спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (стаття 35 Закону № 161).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», відповідно до статті 1 якого судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Крім того, згідно зі статтею 123 глави 8 «Судові витрати» Господарського процесуального кодексу України від 06 листопада 1991 року № 1798-ХІІ (далі – ГПКУ) та статтею 133 глави 8 «Судові витрати» Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, до яких належать витрати:

на професійну правничу допомогу;

пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 129 1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Водночас статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі – рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, зі змінами (далі – Порядок № 845).

Відповідно до пункту 34 Порядку № 845 після здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника:

1) орган Казначейства готує відповідне повідомлення у двох примірниках, один з яких залишається в органі Казначейства, другий видається боржникові разом з випискою з рахунків;

2) боржник упорядковує свої зобов’язання та приводить зареєстровані в органі Казначейства бюджетні зобов’язання у відповідність з бюджетними асигнуваннями, а також вносить у разі потреби зміни до кошторису спеціального фонду в частині власних надходжень протягом місяця з дати здійснення безспірного списання коштів, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Пунктом 191.1 статті 191 Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пункту 162.1 статті 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпункті 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, підпункт 3 і 4
пункту 170.131 статті 170 Кодексу та пункт 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас пунктом 164.2 статті 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються, зокрема:

дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 Кодексу (підпункт 164.2.5 пункт 164.2 статті 164 Кодексу);

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом (підпункт «г» підпункт 164.2.175 пункт 164.2 статті 164 Кодексу);

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у підпунктах 167.2 – 167.5 статті 167 Кодексу) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Об’єктом оподаткування військовим збором, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту  1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені статтею 163 Кодексу (підпункт 1 підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1 підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Разом з тим, якщо дохід від здавання в оренду земельної ділянки  нарахований та відображений у Податковому розрахунку до 01.12.2024 року, то ставка військового збору  - 1,5 відсотка, незалежно від дати його фактичної виплати.

Особливості оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм) регламентується пунктом 170.1 статті 170 Кодексу.

Відповідно до підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 Кодексу податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Згідно з підпунктом 170.1.4 пункту 170.1 статті 170 Кодексу доходи, зазначені у підпункті 170.1.1 - 170.1.3 пункту 170.1 статті 170 Кодексу, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV Кодексу (підпункт 14.1.180 пункт 14.1 статті 14 Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу та підпунктом 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

При цьому податковий агент, поняття якого наведено у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену в підпункті 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 168.1.1 пункт 168.1 статті 168 Кодексу та підпункт 1.4 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Крім того, відповідно до статті 171 Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент – для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (підпункт «а» пункт 171.2 статті 171 Кодексу).

При цьому відповідно до пункту 18.2 статті 18 Кодексу податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.

Крім того, відповідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Кодексу якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Кодексом для місячного податкового періоду.

Враховуючи зазначене, податковий агент при нарахуванні орендної плати на користь фізичної особи зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу.

Якщо юридичною особою на виконання договору оренди був нарахований дохід у вигляді орендної плати на користь фізичної особи, але не виплачений, то податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, утриманий з такого нарахованого доходу, підлягали перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Кодексу для місячного податкового періоду.

Водночас роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги (підпункт 169.4.3 пункт 169.4 статті 169 Кодексу).

При цьому податковий агент несе відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання (стаття 124 Кодексу).

У разі, якщо безспірне списання коштів здійснюється Державною казначейською службою України на підставі розрахункового документа з рахунків боржника – СТОВ та орган Казначейства повідомляє про таке списання боржника, то СТОВ зобов’язане виконати усі функції податкового агента, зокрема, щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з доходу.

З огляду на зазначене, оскільки відшкодування за рішенням суду заборгованості  з орендної плати за орендовану земельну ділянку та  судового збору  фізичній особі здійснюється СТОВ, то зазначений дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника (сума заборгованості з орендної плати за орендовану земельну ділянку, як дохід від надання земельної ділянки  сільськогосподарського призначення, майнового паю в лізинг, оренду, емфітевзис; судовий збір, як додаткове благо) та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, за рахунок такої фізичної особи.

Зауважуємо, що обов’язок з нарахування, утримання та сплати податку
на доходи фізичних осіб і військового збору, нарахованого фізичній
особі на підставі рішення суду, виникає у юридичної особи (боржника), незалежно від того, що виплата зазначеного доходу здійснюється у добровільному порядку або через виконавчу службу шляхом безспірного списання.

При цьому, відповідно до статті 245 ГКПУ за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані, зокрема:

своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Форма Податкового розрахунку і Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку (далі – Порядок), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, із змінами.

Порядок заповнення Додатка 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого військового збору» визначено пунктом 4 розділу IV Порядку.

Так, графи 3а, 3, 4а, 4, 5а та 5 розділу I додатка 4ДФ до Податкового розрахунку заповнюються відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу IV Порядку, а саме:

у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний період місяць) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу, наведеній у розділі 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» (додаток 2 до Порядку).

У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов’язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння);

у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом;

у графі 4а «Сума нарахованого податку на доходи фізичних осіб» відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством за звітний період;

у графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету у звітному періоді;

у графі 5а «Сума нарахованого військового збору» відображається сума збору, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством;

у графі 5 «Сума перерахованого військового збору» відображається фактична сума перерахованого збору до бюджету.

Відображення показників у додатку 4ДФ здійснюється на підставі відповідних первинних документів та бухгалтерського обліку податкового агента за звітний податковий період.

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведених у додатку 2 до Порядку в додатку 4 ДФ Податкового розрахунку:

дохід від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, майнового паю в лізинг, оренду, суборенду, емфітевзис  відображається за ознакою доходу – 195;

дохід у вигляді додаткового блага відображається за ознакою доходу – 126.

Отже, Податковий розрахунок подається за період у якому було здійснено нарахування та/або виплату доходу на користь фізичної особи - орендодавця, нараховано та/або перераховано податок на доходи фізичних осіб, військовий збір. При цьому нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Звертаємо увагу, що надання будь-яких висновків щодо кожного конкретного випадку виникнення податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у листі, та оцінка пр