Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.07.2025 р. № 3860/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкового обліку операцій платника податку та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство здійснює розробку та випробування нових зразків виробів, назва яких зазначена у зверненні (далі – Товари).

В процесі випробування нових зразків Товарів певна їх кількість знищується.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) як відображаються витрати на створення та списання Товарів внаслідок їх знищення при випробуванні;

2) чи необхідно визначати податкові зобов’ання з ПДВ при списанні Товарів внаслідок їх знищення при випробуванні;

3) як визначається база оподаткування ПДВ при списанні Товарів внаслідок їх знищення при випробуванні?

Разом з тим у зверненні не зазначено за якими кодами УКТ ЗЕД класифікуються Товари а також, чи здійснювалось придбання таких комплектуючих на митній території України з ПДВ чи без ПДВ, та не зазначено, чи здійснюється постачання Товарів в межах державного оборонного замовлення.

У зв’яку з цим надаємо загальні роз’янення особливостей оподаткування податком на прибуток підприємств та ПДВ операцій з списання Товарів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зборів і митних платежів, регулюються нормами ПКУ та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

 

Щодо питання 1

 

Правові основи оподаткування податком на прибуток встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Для цілей оподаткування згідно з пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 розділу ІІ ПКУ).

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з абзацом першим підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

ПКУ не передбачено різниць для коригування платником податку на прибуток підприємств фінансового результату до оподаткування за операціями зі списання бракованих комплектуючих при виготовленні продукції, а також розбитих / зруйнованих одиниць виготовленої продукції під час проведення випробувань такої продукції.

Такі операції платника податку на прибуток підприємств при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування цим податком відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Отже, питання бухгалтерського обліку підприємством операцій зі списання розбитих / зруйнованих одиниць Товарів під час проведення випробувань такої продукції належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Водночас ДПС повідомляє, що стосовно питання оподаткування податком на прибуток підприємств операцій зі списання підприємством розбитих / зруйнованих одиниць виготовленої продукції під час використання одиниць такої продукції для навчальних заходів інформації, викладеної у зверненні, недостатньо для надання конкретної відповіді. Тому необхідним є дослідження додаткової інформації щодо порядку та умов проведення таких навчальних заходів.     

 

Щодо питань 2 – 3

 

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» − «г» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з:

постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України.

Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в неоподатковуваних ПДВ операціях (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ, підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ та пунктом 197.11 статті 197 розділу V ПКУ) або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ є діяльність особи, що пов'язана, зокрема, з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

У разі списання Товарів, вироблених із комплектуючих, які не можуть бути використані у межах господарської діяльності платника податку, придбаних з ПДВ на митній території України для використання в оподатковуваних операціях (для списання товарів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі, якщо під час такого придбання суми податку були включені до складу податкового кредиту), податкові зобов’язання з ПДВ на підставі пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ:

нараховуються, якщо вартість Товарів не включається до складу вартості іншої готової продукції, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню ПДВ;

не нараховуються, якщо вартість таких Товарів включається до вартості іншої готової продукції, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню ПДВ.

Отже, у разі, якщо вартість Товарів не включається до складу вартості іншої готової продукції, то при списанні Товарів у платника ПДВ виникає обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, виходячи із бази оподаткування ПДВ, визначеної згідно з пунктом 189.1 статті 189 розділу V ПКУ.

Якщо при списанні Товарів, придбаних з ПДВ, вартість Товарів включається до складу витрат на реалізацію іншої готової продукції (що документально підтверджується відповідно до законодавства), операції з постачання якої підлягають оподаткуванню ПДВ, то податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ під час здійснення операцій з їх списання не нараховуються.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).