Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.07.2025 р. № 3875/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи – підприємця … (далі – Підприємець)
від … (вх. ДПС № … від …) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення, Підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку ІІ групи), здійснює оптовий та роздрібний продаж швейної фурнітури (кнопок, люверсів, хольнітенів, ґудзиків, липучки, блискавок, резинки, різноманітних стрічок, тасьми тощо), інших матеріалів та засобів для швейного виробництва (нитки, рулонні швейні матеріали та тканина, сумочна фурнітура – пластикова та металева, фурнітура для головних уборів, білизняна фурнітура – пластикова та металева, інструменти та витратні матеріали для шиття, ножиці, швейні голки, синтетичні шнури для одягу, шнурки для взуття, ручні механічні пристрої для встановлення швейної фурнітури).

Також підприємець вказує, що товари, які він продає не зазначені в Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року № 231 (далі – Перелік № 231) та не входять до переліку підакцизних товарів, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

У зв’язку зі складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунків за товари Підприємець звернувся до податкового органу із наступними запитаннями:

1. Чи потрібно Підприємцю під час оптового та/або роздрібного продажу швейної фурнітури (кнопок, люверсів, хольнітенів, ґудзиків, липучки, блискавок, резинки, різноманітних стрічок, тасьми тощо), інших матеріалів та засобів для швейного виробництва (перелічених у зверненні), тобто товарів, що не входять до переліку підакцизних товарів, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння чи товарів із Переліку № 231, мати та зберігати документи, що підтверджують витрати на придбання цих товарів?

2. Чи потрібно Підприємцю під час оптового та/або роздрібного продажу швейної фурнітури (кнопок, люверсів, хольнітенів, ґудзиків, липучки, блискавок, резинки, різноманітних стрічок, тасьми тощо), інших матеріалів та засобів для швейного виробництва (перелічених у зверненні), тобто товарів, що не входять до переліку підакцизних товарів, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння чи товарів із Переліку № 231, вести товарний облік запасів у відповідності із вимогами пункту 12 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»?

Перед наданням відповідей на поставлені питання звертаємо увагу Підприємця, що посилання ним у своєму зверненні на індивідуальні податкові консультації, які надано іншим платникам податків, не може розцінюватись, як наведення фактичних обставин, оскільки вони надавались з урахуванням конкретних фактичних обставин, наведеними такими платниками податків.

Щодо питання 1

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до пункту 296.1 статті 296 Кодексу фізичні особи – підприємці  платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728 «Про
визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України
від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені  наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Водночас зміни, запроваджені з 01 січня 2021 року Законом України
від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців» щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо) чи в електронному вигляді
(в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо)), не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної
особи – підприємця (далі – податкова декларація) на підставі первинних документів у відповідності до норм пункту  44.1 статті 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Кодексу.

Для цілей оподаткування відповідно до абзацу першого пункту  44.1 статті 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу (абзац другий пункту  44.1 статті 44 Кодексу).

Слід зазначити, що Перелік № 231 не регулює питання обліку доходів чи витрат, що ведуть суб’єкти господарювання.

Разом із цим положеннями глави 1 розділу XIV Кодексу визначено виключний обов’язок фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку другої групи щодо ведення обліку доходів, не встановлює обов’язку стосовно ведення ним витрат та відповідно відповідь на питання щодо виконання обов’язку зберігати документи, які підтверджують витрати, який не передбачений Кодексом не може мати практичного застосування таким платником податків.

Щодо питання 2

В своєму зверненні Підприємець акцентує увагу на тому, що товари, які він реалізує, не входять до Переліку № 231, тобто не є технічно складними побутовими товарами.

Фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння), не зобов’язані вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та підтверджувати походження товарів, що знаходяться в реалізації первинними документами.

Наведений висновок ґрунтується на аналізі вимог пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).

З урахуванням викладеного як відповідь на питання 2 повідомляємо, що за умови відсутності в продажу технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, Підприємець не зобов’язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації відповідно до вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265.

Разом із тим у разі наявності в асортименті товарів, зазначених у пункті 12 статті 3 Закону № 265, облік товарних запасів у такому разі Підприємець здійснює стосовно всіх видів та категорій товарів, а не лише тих, які зазначені у пункті 12 статті 3 Закону № 265.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію