Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.07.2025 р. № 3903/ІПК/99-00-04-02-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства віднесеного до переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства, та керуючись статтею 52 розділу ІІ та підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Як зазначено в зверненнях, Товариством було укладено договір з покупцем на постачання обладнання двох номенклатурних позицій (далі – Товар-А, -В). Умовами зазначеного договору передбачено часткову попередню оплату, при цьому не визначено, за який товар вноситься передплата. На дату отримання попередньої оплати Товариством складено податкову накладну за першою подією з розподіленням попередньої оплати пропорційно між товарами. За фактом відвантаження Товару-А у повному обсязі Товариством було складено податкову накладну за другою подію. В подальшому покупцем було здійснено доплату за Товар-А.

Покупець зі свого боку вважає дії Товариства помилковими, та наполягає на іншому порядку дій, а саме:

– складання розрахунку коригування (зміна номенклатури товару) до податкової накладної, яким врахувати всю суму отриманої попередньої оплати в рахунок оплати за Товар-А;

– складання податкової накладної на неоплачену суму за Товар-А;

– складання податкової накладну на різницю (аванс за Товар-В).

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо порядку складання податкових накладних / розрахунків коригування за описаними у зверненнях операціями.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V,  підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (далі – перша подія):

а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, − дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів / послуг за готівку − дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої − дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів − дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг − дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису (пункт 187.1 статті 187 розділу V Кодексу).

Пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін. Обов’язковими реквізитами, які повинні бути зазначені у податковій накладній, зокрема, є опис (номенклатура) товарів / послуг, їх кількість та обсяг.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 розділу V Кодексу).

Якщо після постачання товарів / послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів / послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів / послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН (пункт 192.1 статті 192 розділу V Кодексу).

Враховуючи викладене, відповідно до норм Кодексу податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов’язань (дату першої події) окремо на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Дані, зазначені у такій податковій накладній (зокрема, номенклатура товарів / послуг, кількість, обсяг), мають відповідати первинним документам, складеним за операцією.

Постачальник та покупець товарів / послуг повинні самостійно визначати (у тому числі згідно з умовами договору та іншими документами, що складаються за операцією з постачання товарів/послуг), за яку номенклатуру товарів/послуг та у якому обсязі здійснюється попередня оплата.

При отриманні попередньої оплати податкова накладна складається на суму такої попередньої оплати із зазначенням фактичної кількості / вартості номенклатури товарів, за яку здійснено таку попередню оплату. При здійсненні подальших відвантажень товарів / отриманні оплат за товари податкові накладні складаються з урахуванням кількості / вартості відповідних товарів, на які вже було складено податкові накладні при отриманні за них попередньої оплати / відвантаженні таких товарів.

Розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату попередньої оплати, складається у разі виникнення підстав, визначених
пунктом 192.1 статті 192 розділу V Кодексу (зокрема, зміна номенклатури товарів / послуг, у тому числа у зв’язку із зміною договірних умов поставки товарів / послуг), що має бути підтверджено відповідними первинними (бухгалтерськими) документами. За відсутності таких підстав розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату отримання попередньої оплати, не складається.

Згідно зі статтею 36 розділу І ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ. Правомірність складання кожної конкретної податкової накладної може бути досліджена контролюючим органом виключно в межах перевірок, що проводяться відповідно до норм ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).