Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.07.2025 р. № 3995/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Господарства …, щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно застосування ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок) та, керуючись  статтею 52 Податкового кодексу України  (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Господарство без надання будь-яких документів що підтверджують право власності на нерухоме майно, проінформувало, що має у власності 4 об’єкти нерухомого майна (будівлі свинарників, вівчарників, телятників з прибудовами) (далі – Об’єкти нерухомості), які віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва, рибного господарства». Об’єкти нерухомості законсервовані, не використовуються у господарській діяльності та не здаються в оренду, лізинг, позичку.

Господарство запитує чи має право на пільгу щодо нарахування та сплати Податку у період з 01.12.2021 по 15.03.2024 відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу.

Порядок нарахування та сплати Податку врегульовано статтею 266 Кодексу. 

Об’єктом оподаткування Податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в  тому числі його частка (підпункт  266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування                         на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт                        (підпункт 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

Згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2  пункту 266.2 статті 266 Кодексу не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023                   (далі – Класифікатор), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання та не здаються їх власниками  в оренду, лізинг, позичку.

Водночас зазначаємо, що визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об’єкта нерухомості згідно з Класифікатором.

У межах податкового регулювання кожен об’єкт оподаткування розглядається окремо.

Отже, для права застосування для об’єкту нерухомості норми, передбаченої  підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 Кодексу, Господарство одночасно має відповідати певним умовам:

має бути сільськогосподарським товаровиробником;

має бути власником будівель та споруд, віднесених до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» Класифікатора;

будівлі та споруди використовуються за призначенням у господарській діяльності Господарства саме як сільськогосподарського товаровиробника;

будівлі та споруди (в т.ч. їх частки) не здаються в оренду, лізинг, позичку.

Водночас у зверненні зазначено, що Об’єкти нерухомості, які належать Господарству  були законсервовані.

Відповідно до пунктів 2, 3 Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 року № 1183 (зі змінами) консервація основних фондів підприємств – це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.

Основні фонди підприємств може бути законсервовано, якщо за техніко-економічним обгрунтуванням подальше використання їх у виробництві визнано тимчасово недоцільним.

Для законсервованих об’єктів нерухомості визначений окремий порядок амортизації. Згідно з частиною четвертою п. 29 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, (зі змінами) нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об’єкта основних засобів.

Отже, консервація  Господарством об’єктів нерухомості з припиненням нарахування на них амортизації свідчить про свідоме припинення використання таких об’єктів нерухомості у господарській діяльності Господарства.

При цьому звертаємо увагу, що у зверненні  Господарством не визначено період протягом якого Об’єкти нерухомості знаходяться у власності Господарства а також період, протягом якого ці об’єкти  не використовуються у господарській діяльності                         та /або є законсервованими. 

Оскільки однією з умов для застосування норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу є використання об’єктів нерухомого майна за призначенням у господарській діяльності, а у зверненні Господарство зазначило, що належні йому на праві власності Об’єкти нерухомості законсервовані та не використовуються у господарській діяльності Господарства, то Господарство не має права застосовувати положення підпункту «ж» підпункту 266.2.2 Кодексу при визначенні податкового зобов’язання з Податку в періоді коли об’єкти нерухомості законсервовані та /або не використовуються у його господарській діяльності.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни / втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію