Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.07.2025 р. № 4015/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (     ), щодо окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Товариство у своєму зверненні повідомляє, що знаходиться та здійснює свою господарську діяльність на території Краснопільської селищної ради в селі Грабовське, Сумського (колишня назва Краснопільського) району, Сумської області та є агропромисловим підприємством.

Відповідно до розділу II Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії a6o тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 pоку, який діяв у період 2022-2024 pоках. Краснопільська селищна рада була віднесена до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій з 22 лютого 2022 року по 26 березня 2022 року.

В користуванні Товариства на підставі договорів оренди землі знаходиться                  (    ) га сільськогосподарських земель, левова частина орендованих земельних ділянок знаходяться в 2-х кілометровій зоні вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією. Всі орендовані (    ) земельні ділянки розташовані на території Краснопільської селищної ради та з 22 лютого 2022 року по 26 березня 2022 року перебували в окупації Російської Федерації.

Розпорядженням Сумської обласної державної адміністрації Сумської обласної військової адміністрації № 300-ОД від 10.07.2023p. було оголошено про обов'язкову евакуацію населення з населених пунктів 5-ти кілометрової зони від Державного кордону України. Село Грабовське знаходиться в межах 5-ти кілометрової зони від Державного кордону України з Російською Федерацією.

Тож, майже все населення села Грабовське евакуйоване, в тому числі i орендодавці земель сільськогосподарського призначення – власники земельних ділянок (паїв).

Протягом липня – листопада 2024 року до Товариства почали звертатися власники орендованих (  ) земельних ділянок стосовно нарахованого їм ГУ ДПС у Сумській області мінімального податкового зобов’язання та земельного податку.

Зокрема, в листопаді 2024 року до Товариства звернулась орендодавець (   ), якій ГУ ДПС у Сумській області було нараховане мінімальне податкове зобов'язання та податок на землянки ділянки за 2023 – 2024 роки.

(  ) має у власності земельні ділянки (паї) сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Сумської області, Сумського району (колишня назва Краснопільський), за межами населеного пункту на території Грабовського старостинсього округу (раніше Грабовська сільська рада) Краснопільської СТГ Сумської області, а саме, земельні ділянки кадастровий номер: (   ).

Вказані земельні ділянки з січня 2021 року знаходяться в користуванні (  ) на підставі договорів оренди землі оформлених та зареєстрованих відповідно до норм діючого законодавства України.

Як зазначалось вище Краснопільська селищна рада, на території якої знаходяться вищевказані земельні ділянки, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії aбo тимчасово окупованих Російською Федерацією з 22.02.2022p. по 26.03.2022p. знаходилась в окупації.

Тож, період коли земельні ділянки визнаються забрудненими, в даному випадку розпочався з 01 квітня 2022 року та триває на сьогоднішній день, оскільки придатними для використання визнані не були.

Рішеннями Краснопільської селищної ради №.1703 від 08.11.2023 року та             № 1860 від 24.01.2024p. згідно переліку зазначеному у додатку до вказаних рішень земельні ділянки, в тому числі i вищевказані земельні ділянки, були визнані непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами та такими, що не є об’єктом оподаткування.

Також цими рішеннями (  ) було встановлено на 2023 календарний рік та на 2024 календарний рік пільги зі сплати єдиного податку четвертої групи шляхом звільнення від нарахування та сплати єдиного податку за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, визнані непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами та зі сплати мінімального податкового зобов'язання шляхом звільнення від нарахування та сплати мінімального податкового зобов'язання за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, визнані непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами згідно переліку, зазначеному у додатку до рішення.

Але, на момент прийняття Краснопільською селищною радою відповідних рішень (  ) вже не було платником єдиного податку четвертої групи, що було не враховано під час їх прийняття.

Тому, 20 грудня 2024 року Краснопільською селищною радою рішеннями                   № 2265 та № 2264 було внесено зміни до зазначених вище рішень № 1703 та                       № 1860 та встановлено податкову пільгу в розмірі 100% зі сплати земельного податку у 2023 – 2024 роках за земельні ділянки для власників земельних ділянок, в тому числі i (  ) згідно Переліку, зазначеному у додатку до рішення  № 1703 від 08.11.2023p. та рішення № 1860 від 24.01.2024p., виклавши їх в новій редакції згідно додатку.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи повинен в даному випадку нараховуватись (   ) земельний податок за земельні ділянки за 2023p. та 2024p., починаючи з 01.01.2023p.?

2. Хто повинен сплачувати мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, у випадку передачі земельної ділянки в оренду?

 

Щодо першого питання

Договірні відносини щодо оренди земельних ділянок регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), Законом України
від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі», а справляння плати за землю – Кодексом.

Відповідно до п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що у Кодексу поняття вживаються в такому значенні, зокрема:

землекористувачі – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності:

на праві постійного користування;

на умовах оренди;

плата за землю – це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є: дані державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (п. 286.5 ст. 286 Кодексу).

Разом з цим на підставі п. 281.3 ст. 281 Кодексу від сплати земельного податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Отже, фізична особа – власник земельної ділянки звільняється від сплати земельного податку за умови передачі такої ділянки в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Водночас, земельні відносини в Україні регулюються ЗКУ, а справляння плати за землю – Кодексом.

Згідно зі ст. 269 Кодексу платниками плати за землю є платники земельного податку:

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування;

платники орендної плати – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Об’єктом оподаткування платою за землю згідно з положеннями
ст. 270 Кодексу  є об’єкти оподаткування земельним податком:

земельні ділянки, які перебувають у власності;

земельні частки (паї), які перебувають у власності;

земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;

об’єкти оподаткування орендною платою – земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Статтею 283 Кодексу визначено земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податком, зокрема:

земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами (п.п. 283.1.9              п. 283.1 ст. 283 Кодексу).

Відповідно до п. 283.2 ст. 283 Кодексу не сплачується податок за земельні ділянки, непридатні для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, у випадку прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку, визначеному Кодексом.

Згідно з п. 283¹.2 п. 283¹ Кодексу підставою для ненарахування земельного податку відповідно до п.п. 283.1.9 п. 283.1 ст. 283 Кодексу у частині земельних ділянок, забруднених вибухонебезпечними предметами, є дані Державного земельного кадастру.

Земельний податок за земельні ділянки, визначені п.п. 283.1.9 п. 283.1
ст. 283 Кодексу, у частині земельних ділянок, забруднених вибухонебезпечними предметами, не нараховується за період, коли земельні ділянки були забруднені вибухонебезпечними предметами.

Період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Для земельних ділянок, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, період, коли земельні ділянки визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами, визначається як період, що починається з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території (у тому числі коли дата початку обстеження небезпечної території операторами протимінної діяльності настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території), за умови подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та прийняття таким органом місцевого самоврядування, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів щодо земельної ділянки, зазначеної у такій заяві, та завершується останнім числом місяця, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

Нарахування земельного податку за земельні ділянки, визначені п.п. 283.1.9               п. 283.1 ст. 283 Кодексу, у частині земельних ділянок, забруднених вибухонебезпечними предметами, відновлюється починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому такі земельні ділянки визнані придатними для використання.

До повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належать надання інформації контролюючим органам за місцезнаходженням земельних ділянок щодо рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, прийнятих на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Така інформація надається в електронному вигляді у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, протягом 10 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення з обов'язковим зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, щодо яких прийнято відповідне рішення (п.п. 12.4.6 п. 12.4 ст. 12 Кодексу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2023 року № 1333 затверджено Порядок подання інформації щодо рішень про встановлення податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів, прийнятих на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (далі – Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку сільські, селищні, міські ради, військові адміністрації та військово-цивільні адміністрації подають інформацію щодо рішень контролюючим органам за місцезнаходженням земельних ділянок протягом 10 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення за формою згідно з додатком до Порядку.

Відповідно до п. 3 Порядку рішення приймаються на кожний календарний рік за умови наявності відповідних заяв платників податків та на період не більш як до кінця поточного календарного року.

Враховуючи зазначене та зважаючи на інформацію, яка наведена у вашому зверненні, відповідно до рішень Краснопільської селищної ради земельна ділянка фізичної особи (  ) визнана непридатною для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, а отже вказана фізична особа не є платником земельного податку на період, визначений у рішенні.

Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених п. 42.4 ст. 42 Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень п. 281.4 і 281.5 ст. 281 Кодексу; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю (абзац сьомий п. 286.5 ст. 286 Кодексу).

 

Щодо другого питання

Відповідно до п.п. 14.1.1142 п. 14.1 ст. 14 Кодексу МПЗ - мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

Згідно п. 38¹.3 ст. 38¹ Кодексу у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному Кодексом.

При цьому, нормами п. 38¹.4 ст. 38¹ Кодексу визначено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Отже, у разі переходу права користування (оренди) на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря (користувача) до іншого власника, орендаря (користувача) та за умови державної реєстрації переходу такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, користувача (орендаря) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду), а для нового власника, користувача (орендаря) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.