Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.07.2025 р. № 4019/ІПК/99-00-21-02-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації Державного підприємства (далі – Підприємство) щодо відрахування частини чистого прибутку (доходу) та дивідендів на державну частку у разі перетворення державного підприємства у акціонерне товариство, та керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

 У своєму зверненні Підприємство повідомило, що згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України 2024 року перебуває у стані реорганізації шляхом перетворення в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій у статутному капіталі якого належать державі. Процедура перереєстрації Підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) запланована на липень
2025 року. На дату здійснення реорганізації (перетворення) Підприємство втратить статус державного підприємства та відповідно на Акціонерне товариство (далі – Товариство) поширюватимуться вимоги статті 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності».

З огляду на зазначене у Підприємства виникли наступні запитання:

1. Яким буде останній звітний податковий період для подання ліквідаційного розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку (далі – Розрахунок) Підприємства?

2. Чи буде період з 01.01.2025 по дату перетворення Підприємства (включно) базовим для визначення суми податкового зобов’язання з частини чистого прибутку (доходу) в ліквідаційному Розрахунку?

3. Чи повинне Підприємство в ліквідаційному Розрахунку для формування податкових зобов’язань з частини чистого прибутку (доходу), якщо дата перетворення припадає на середину звітного податкового, визначати суму фактично отриманих кошторисних доходів та фактично здійснених кошторисних видатків за період з 01.01.2025 по дату перетворення підприємства відповідно до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 23 лютого 2011 року № 138?

4. Чи зможе Підприємство подати разом з ліквідаційним Розрахунком фінансову звітність складену Товариством за результатами діяльності підприємства за 9 місяців 2025 року, оскільки її показники не приймають участь при визначенні суми відрахування частини чистого прибутку (доходу)?

5. У який термін після внесення змін про перереєстрацію в ЄДР підприємство повинно подати до ДПС ліквідаційний Розрахунок?

6. Яка назва платника повинна бути зазначена у ліквідаційному Розрахунку: Підприємство чи Товариство та яким КЕП повинна бути підписана звітність, якщо сертифікати КЕП печатки платника сформуються на Товариство одразу після внесення змін про перереєстрацію платника в ЄДР?

7. Яким чином Товариство повинно буде визначити показник рядка 01 «Обсяг чистого прибутку (доходу)» Розрахунку за 2025 рік, з якого буде розраховано суму дивідендів, нарахованих на державну частку, що відраховуватиметься до бюджету за результатами діяльності 2025 року, якщо зміна організаційно-правової форми платника відбудеться посеред звітного року і за період діяльності  державного унітарного підприємства з 01.01.2025 по дату перетворення підприємства для визначення суми частини чистого прибутку (доходу), що відраховувалася до бюджету, застосовувалась методика розрахунку зобов’язань, та як підприємство повинне буде підтвердити контролюючому органу достовірність задекларованих в Розрахунку даних?

8. Чи може Товариство при складанні Розрахунку за 2025 рік врахувати нараховані зобов’ання з частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку визначені у ліквідаційному Розрахунку Підприємства?

9. Чи зможе Товариство для погашення податкових зобов’язань з дивідендів, нарахованих на державну частку, використати наявну в інтегрованій картці платника суму переплати з частини чистого прибутку (доходу), що буде  сформована за період фінансово-господарської діяльності Підприємства та обліковуватиметься за кодом класифікації доходів бюджету 21010100?

 

Щодо питань 1 - 5

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 (далі –
Порядок № 138), частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління за результатами фінансово-господарської діяльності.

Державними підприємствами електроенергетичної галузі, фінансування яких здійснюється в межах кошторису, що затверджується НКРЕ, відрахування частини чистого прибутку (доходу) провадяться із суми перевищення фактично отриманих кошторисних доходів над фактично здійсненими кошторисними видатками у звітному періоді (абзац четвертий пункту 1 Порядку № 138).

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений Податковим кодексом України (абзац перший пункту 2 Порядку № 138).

Згідно абзацу п’ятого пункту 46.2 статті 46, абзацу другого пункту 49.19 статті 49 Кодексу встановлено, що для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.

Для цілей Кодексу під терміном «базовий звітний (податковий) період» слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом Кодексу (абзац п’ятий пункт 49.19 стаття 49 Кодексу).

Форма розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, затверджена наказом Міністерства фінансів України
від 12 січня 2021 року № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 березня 2021 року за № 264/35886, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 липня 2023 року № 366, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 липня 2023 року за № 1226/40282 (зі змінами) (далі – Розрахунок).

Зокрема, Розрахунок складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Кодексу (абзац другий пункту 49.19 статті 49 Кодексу).

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Кодексу встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Зокрема, фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 Кодексу, є додатком до розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку та його невід’ємною частиною (абзац третій пункт 46.2 стаття 46 Кодексу).

Згідно з пунктом 46.3 статті 46 Кодексу, якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України
від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Частиною першою статті 8 Закону № 996 встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 996 звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев’яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди.

При цьому звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію (частина третя статті 13 Закону № 996).

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини другої статті 107 ЦКУ після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом (частина третя стаття 107 ЦКУ).

При цьому, порушення положень частин другої та третьої статті 107 ЦКУ є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб – правонаступників (частина четверта стаття 107 ЦКУ).

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п’ята статті 104 ЦКУ).

Таким чином Підприємство має вести бухгалтерський облік з початку звітного року до дати складання передавального акту (у тому числі з урахуванням показників фактично отриманих кошторисних доходів та фактично здійснених кошторисних видатків).

Враховуючи, що дата ліквідації Підприємства припадає на звітний (податковий) період, що дорівнює три квартали, платник подає до контролюючого органу Розрахунок складений за результатами діяльності з початку звітного року до дати складання передавального акту та фінансову звітність за цей період.

При заповненні Підприємством форми Розрахунку:

у полі 3 «Звітний (податковий) період ____ року» зазначається «2025» та проставляється відмітка «три квартали».

у полі 5 «Повне найменування платника згідно з реєстраційними документами» зазначається назва державного підприємства,

у полі 9 «Відмітка платника, на якого поширюється стаття 11¹ Закону України «Про управління об’єктами державної власності» проставляється додаткова відмітка «Платник, що подає Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за останній податковий (звітний) рік у періоді, на який припадає дата його ліквідації».

Такий ліквідаційний Розрахунок прирівнюється до річного Розрахунку, та у такому разі Розрахунок, складений за підсумками фінансово-господарської діяльності за 2025 рік Підприємством не подається.

При цьому, ліквідаційний розрахунок подається після складання передавального акту та завчасно до моменту внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи.

Отже ліквідаційний Розрахунок може бути поданий за відповідний звітний (податковий) період до настання строку подання звітності, визначеного пунктом 49.18 статті 49 Кодексу.

Показники ліквідаційного Розрахунку відображаються в інтегрованій картці платника днем подання такого Розрахунку до контролюючого органу. 

Водночас Підприємство подає доповнення до такого Розрахунку, передбачене пунктом 46.4 статті 46 Кодексу, із поданням пояснень щодо обрахованих показників за відповідний період у довільній формі, із зазначенням про цей факт у таблиці «Наявність доповнення¹⁴» Розрахунку. Таке доповнення вважатиметься невід’ємною частиною Розрахунку. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

 

Щодо питання 6

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України від 5 жовтня
2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі – Закон № 2155) під час надання кваліфікованих електронних довірчих послуг використовуються кваліфіковані сертифікати електронного підпису, кваліфіковані сертифікати електронної печатки та кваліфіковані сертифікати автентифікації веб-сайту (далі – кваліфіковані сертифікати відкритих ключів).

Кваліфіковані сертифікати відкритих ключів обов’язково повинні містити, зокрема, відомості про початок та закінчення строку дії кваліфікованого сертифіката відкритого ключа (частина друга статті 23 Закону № 2155).

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 2155 кваліфікований сертифікат відкритого ключа вважається чинним у разі, якщо на момент перевірки чинності:

строк дії, зазначений у кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, не закінчився;

суб’єктом, який видав сертифікат, статус кваліфікованого сертифіката відкритого ключа не змінено на скасований або блокований з підстав, визначених цим Законом;

за попередніми двома ознаками був чинним кваліфікований сертифікат відкритого ключа суб’єкта, який видав сертифікат.

Положеннями частини першої статті 25 Закону № 2155 передбачено, що кваліфікований сертифікат відкритого ключа скасовується суб’єктом, який видав сертифікат, протягом двох годин, зокрема, у разі:

подання користувачем електронних довірчих послуг заяви про скасування виданого йому кваліфікованого сертифіката відкритого ключа в будь-який спосіб, що забезпечує підтвердження особи користувача;

подання заяви про скасування кваліфікованого сертифіката відкритого ключа електронного підпису працівника юридичної особи за підписом уповноваженої особи відповідної юридичної особи чи фізичної особи - підприємця;

надходження до суб’єкта, який видав сертифікат, інформації, що підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи, яка є створювачем електронної печатки, зміну ідентифікаційних даних користувача електронних довірчих послуг, які містяться у кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

При цьому, інформація про статус кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів надається суб’єктами, які видали сертифікати, засобами їх інформаційно-комунікаційної системи цілодобово (частина третя статті 24 Закону № 2155).

Отже, Підприємство повинно подати до контролюючого органу податкову звітність, зокрема ліквідаційний Розрахунок в межах строку дії кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів.

Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв’язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, такого платника податків відповідно до вимог Закону № 2155, у тому числі у зв’язку із закінченням строку дії відповідного кваліфікованого сертифіката електронного підпису, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов’язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки (пункт 49.3 статті 49 Кодексу).

 

Щодо питання 7 - 8

Згідно з частиною четвертою статті 87 ЦКУ юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об’єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи (частина друга статті 96¹ ЦКУ).

Відповідно до частини третьої статті 96¹ ЦКУ учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи зокрема, мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку.

Правові основи управління об’єктами державної власності визначаються згідно із Законом України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об’єктами державної власності» (далі – Закон № 185).

Відповідно до абзацу першого частини п’ятої статті 11 Закону № 185 рішення про розподіл прибутку і збитків, розмір та порядок виплати дивідендів господарських товариств, у статутному капіталі яких є акції (частки), що прямо чи опосередковано належать державі, приймається вищим органом управління таких господарських товариств у порядку, передбаченому законом.

Загальні збори акціонерів (учасників) господарського товариства, у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, затверджують розмір частини чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у відповідному році, відповідно до Державної дивідендної політики, затвердженої Кабінетом Міністрів України (абзац третій частина п’ята
стаття 11 Закону № 185).

Державну дивідендну політику затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2024 року № 1369 «Деякі питання Політики державної власності», яка набрала чинності 05 грудня 2024 року (далі – Постанова № 1369).

Згідно з пунктом 8 Дивідендної політики виплата дивідендів товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі здійснюється щороку з чистого прибутку за звітний рік та/або нерозподіленого прибутку, та/або резервного капіталу.

Вищий орган управління державного унітарного підприємства, товариства у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі приймає рішення про виплату дивідендів (відрахування частини чистого прибутку) у розмірі не менше 75 відсотків чистого прибутку державного унітарного підприємства (товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) за відповідний звітний період (абзац третій пункту 6 Дивідендної політики).

Відповідно до абзацу десятого частини п’ятої статті 11 Закону № 185 господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, один раз на рік подають до податкового органу Розрахунок в порядку та строки, встановлені Кодексом.

Для платників дивідендів на державну частку (господарські товариства, корпоративні права яких частково належать державі, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків), податковими (звітними) періодами є календарний рік. При цьому Розрахунок складається та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю до 1 липня року, що настає за звітним (абзац третій пункт 49.19
стаття 49 Кодексу).

Таким чином, новостворене Товариство є платником дивідендів на державну частку.

Частиною другою статті 13 Закону № 996 встановлено, що перший звітний період новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців.

Отже, враховуючи наведене вище та положення частини першої статті 8, частини другою статті 13 Закону № 996 новостворене Товариство має вести бухгалтерський облік з дня його державної реєстрації та подати до контролюючого органу Розрахунок за підсумками фінансово-господарської діяльності за 2025 рік, а також фінансову звітність у строк, передбачений підпунктом 49.19 статті 49 Кодексу.

З огляду на те, що Підприємство та Товариство є різними суб’єктами господарювання, та є платниками різних платежів, які сплачуються на користь власника (держави) у зв’язку із розподілом чистого прибутку, показники нарахованих зобов’язань з частини чистого прибутку (доходу), визначені у ліквідаційному Розрахунку Підприємства не враховуються при визначенні суми дивідендів на державну частку новоствореним Товариством у Розрахунку за підсумками діяльності за 2025 рік.

При заповненні Товариством форми Розрахунку:

у полі 3 «Звітний (податковий) період ____ року» зазначається «2025» та проставляється відмітка «Рік».

у полі 5 зазначається повне найменування Товариства згідно з реєстраційними документами

у полі 10 «Відмітка платника, на якого поширюється стаття 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності»» може зазначатись декілька  відміток, що відповідає сутності діяльності або типу платника.

Водночас Товариство подає доповнення до такого Розрахунку, передбачене пунктом 46.4 статті 46 Кодексу, із поданням пояснень щодо обрахованих показників за відповідні періоди у довільній формі, із зазначенням про цей факт у таблиці «Наявність доповнення¹⁴» Розрахунку. Таке доповнення вважатиметься невід’ємною частиною Розрахунку. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

 

Щодо питання 9

Особливості погашення грошових зобов’язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством визначені
статтею 97 Кодексу.  

Відповідно до пункту 97.5 статті 97 Кодексу у разі якщо платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених грошових зобов’язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом.

У разі якщо суми надміру сплачених грошових зобов’язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов’язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов’язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов’язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податків. Порядок проведення заліків, визначених у цьому пункті, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 97.6 статті 97 Кодексу).

Отже, у разі відсутності грошових зобов’язань, податкового боргу перед бюджетом, у Підприємства, що ліквідується, сума надміру сплаченого платежу з частини чистого прибутку (доходу) перераховується у розпорядження такого платника податків відповідно до Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов’язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов’язаної з банкрутством, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2010 № 1674, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2011 року за № 117/18855.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________