Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.07.2025 р. № 4038/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України та окремих норм статті 39 розділу І Податкового кодексу України (далі – Кодекс), керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу, в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що у 2025 році здійснює імпорт товарів від контрагента – нерезидента (далі – Нерезидент), який є резидентом Федеративної Республіки Німеччина, при цьому сума операцій перевищує 10 млн. гривень.

Платник податків повідомив, що Нерезидент не є пов’язаною з ним особою та операції з ним не здійснюються через комісіонерів – нерезидентів.

Організаційно-правова форма Нерезидента – Kommandit Gesellschaft, KG, Командитне партнерство включена до переліку організаційно-правових форм нерезидентів, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Зазначений перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 року  № 480 «Про затвердження переліку організаційно-правових форм», зі змінами (далі – Перелік № 480).

Також платник податків посилається на позицію, висловлену в індивідуальній податковій консультації від 07.06.2019 № 2599/6/99-99-15-02-02-15/ІПК в якій зазначено, що згідно з домовленостями, досягнутими між Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів Федеративної Республіки Німеччина (Протокол зустрічі від 12.03.1998), для резидентів Федеративної Республіки Німеччина встановлений особливий порядок надання Довідок. Згідно з цим порядком зазначена Довідка видається податковими інспекціями федеральних земель та надається в оригіналі на офіційному бланку місцевого податкового органу Федеративної Республіки Німеччина і не потребує легалізації або засвідчення апостилем.

Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає у необхідності визнання неконтрольованими операцій з нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи буде достатньо довідки за формою, що додається до звернення, на підтвердження того, що зазначений Нерезидент є резидентом Федеративної Республіки Німеччина, з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, з метою дотримання умов  підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу для визнання господарських операцій з таким Нерезидентом неконтрольованими?

2. У разі позитивної відповіді, зазначена довідка повинна бути подана до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, у паперовій або електронній формі або ж вона має бути подана на запит контролюючого органу?

3. Якщо наданий нерезидентом документ (копія якого додається до звернення) не може бути застосований для норм підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, які причини невідповідності наданого документа вимогам Кодексу?

 

Щодо питань 1 – 3

Законом  України від 18 червня 2024 року № 3813-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства» підпункт 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу доповнено підпунктом 39.2.1.2¹, яким встановлені критерії, відповідно до яких господарські операції платника податків з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480, визнаються неконтрольованими. Зазначені норми набули чинності з 1 січня 2025 року.

Згідно з підпунктом 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу перелік організаційно-правових форм, що затверджується Кабінетом Міністрів України, включає організаційно-правові форми нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Господарські операції платника податків з нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена Кабінетом Міністрів України до переліку організаційно-правових форм нерезидентів, за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» – «в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 цього підпункту, визнаються неконтрольованими за наявності хоча б однієї з таких умов:

нерезидент є резидентом держави (території), з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України (крім держави (території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту), відповідно до пункту 103.5 статті 103 Кодексу;

всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами держав (територій), з якими Україною укладено міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», яка підтверджує, що всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами країни, з якою укладено міжнародний договір України (крім держав (територій), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту), відповідно до пункту 103.5 статті 103 цього Кодексу.

Пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (зі змінами) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:

1) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів  прокуратури,  секретаря  суду або судового виконавця;

2) адміністративні документи;

3) нотаріальні акти;

4) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до статті 2 Гаазької Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

У частині першій статті 3 Гаазької Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

У частині другій статті 3 Гаазької Конвенції визначено, що дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують цю формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

У пункті 3.2 статті 3 розділу І Кодексу визначено, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно  підписана 03.07.1995 та набула чинності для України 04.10.1996 (далі – Угода). Угода регулює податкові аспекти, але не містить положень щодо спрощення процедури легалізації документів.

Таким чином, господарські операції платника податків, що здійснюватимуться у період починаючи з 01.01.2025 з Нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, за відсутності критеріїв, встановлених підпунктами «а» – «в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, незалежно від вартісних критеріїв, встановлених підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, визнаватимуться неконтрольованими, за умови подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі за відповідний податковий період, яка підтверджує, що Нерезидент є резидентом Федеративної Республіки Німеччина (країни – учасниці Гаазької Конвенції, з якою укладено міжнародний договір України) та яка видана компетентним (уповноваженим) органом Федеративної Республіки Німеччина, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, яка вважатиметься належним чином легалізованою для прийняття її в Україні за умови, що вона відповідає вимогам пункту 103.5 статті 103 глави 10 розділу II Кодексу, а саме містить апостиль, передбачений статтею 4 Гаазької Конвенції та перекладена відповідно до законодавства України.

Щодо домовленостей, досягнутих між компетентними органами, визначеними Угодою – Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів Федеративної Республіки Німеччина (Протокол зустрічі від 12.03.1998), про які йдеться в індивідуальній податковій консультації від 07.06.2019
№ 2599/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, то ці домовленості стосувались особливого порядку надання Довідки без її легалізації (засвідчення апостилем), оскільки на той час у Федеративній Республіці Німеччина форма довідки про підтвердження податкової резиденції встановлювались кожною із федеральних земель цієї країни і видавались місцевими податковими органами в оригіналі на офіційних бланках певної федеральної землі.

На сьогодні згідно з інформацією, отриманою від Федерального Міністерства фінансів Німеччини (www.bundesfinanzministerium.de), довідка, яка підтверджує резиденцію Федеративної Республіки Німеччина, видається всіма федеральними землями за єдиною формою (034450), яка є іншою, ніж та, що була предметом зазначених домовленостей, і, відповідно, наразі ці домовленості не діють.

Додатково інформуємо, що згідно з підпунктом 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій. Індивідуальна податкова консультація не передбачає проведення дослідження або перевірки наданих документів.

Водночас, будь-які висновки щодо віднесення конкретних операцій платника податків до контрольованих (неконтрольованих), можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій і всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались та є предметом податкового контролю.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).