Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.07.2025 р. № 4085/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо оподаткування ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, при наданні кредиту Банк здійснює додаткові операції, які безпосередньо пов’язані з укладеним кредитним договором (договором гарантії), зокрема: контроль за виконанням позичальником (принципалом) умов договору кредиту (гарантії), застави; аналіз документів щодо фінансового стану позичальника (принципала) та його платоспроможність; моніторинг стану забезпечення та його вартості, в т.ч. оцінки/переоцінки відповідно до умов договорів застави; забезпечення збереження заставного майна; надання позичальнику (принципалу), поручителю, заставодавцю та іншим особам документів щодо обслуговування кредиту (гарантії) та стану забезпечення; здійснення заходів для повернення кредиту в разі виникнення проблемної заборгованості; виконує інші дії по супроводженню кредитного договору (договору гарантії), договору застави та поруки. Для покриття витрат Банку на зазначені операції позичальник (принципал) сплачує Банку комісійну винагороду за обслуговування кредиту (гарантії).

Крім того, Банком укладено договір з Фінансовою компанією, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2022 року № 856 забезпечує доступне іпотечне кредитування за державною програмою забезпечення громадян України житлом (далі – Програма), згідно з яким частину виданих іпотечних кредитів за Програмою Банк відступає (продає) Фінансовій компанії з одночасним укладанням договору доручення, яким Фінансова компанія делегує Банку повноваження щодо обслуговування іпотечних кредитів. За виконання послуг з обслуговування іпотечних кредитів Фінансова компанія сплачує Банку винагороду.

З огляду на викладене, Банк просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних  питань:

1) чи належить комісійна винагорода за обслуговування кредиту (гарантії), яку позичальник (принципал) сплачує Банку, до послуг з надання, управління за фінансовими кредитами фінансових установ, які згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ;

2) чи належить комісійна винагорода за обслуговування кредитів, що сплачує Фінансова компанія Банку за договором доручення, до послуг з доручення, надання, управління за фінансовими кредитами фінансових установ, які згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ? 

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Статтями 1054, 1055 і 1056¹ глави 71 розділу ІІІ ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Загальні засади функціонування ринку фінансових послуг, діяльності надавачів фінансових та/або супровідних послуг, державного регулювання та нагляду за такою діяльністю, а також захисту прав клієнтів встановлено Законом України від 14 грудня 2021 року № 1953-IX «Про фінансові послуги та фінансові компанії» зі змінами (далі – Закон № 1953).

Фінансова установа – юридична особа, метою створення якої є здійснення діяльності з надання фінансових послуг, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії, виданої Національним банком України або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку згідно з розподілом повноважень, визначеним Законом № 1953 (пункт 65 частини першої статті 1 Закону № 1953).

Фінансова послуга – операція або декілька операцій, пов'язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги (пункт 64 частини першої статті 1 Закону № 1953). Види фінансових послуг визначено статтею 4 Закону № 1953. Зокрема, одним із видів фінансових послуг є надання гарантій.

Супровідні послуги  –  допоміжні послуги та посередницькі послуги (пункт 60 частини першої статті 1 Закону № 1953).

Допоміжні послуги – послуги, пов'язані з фінансовими послугами та/або із здійсненням діяльності з надання фінансових послуг, які не належать до посередницьких послуг. Перелік таких послуг визначено у пункті 12              частини першої статті 1 Закону № 1953 (пункт 12 частини першої статті 1 Закону № 1953).

Посередницькі послуги – одна чи декілька послуг, спрямованих на отримання клієнтом фінансової послуги (крім послуг, що надаються в межах професійної діяльності на ринках капіталу, передбачених частиною другою статті 41 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV  «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»), пов'язані з інформуванням, консультуванням, пропонуванням, підготовкою, укладенням та виконанням (супроводом) договорів про надання фінансових послуг, одержанням платежів у межах цих договорів, включаючи здійснення на підставі договору із суб'єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікації та верифікації клієнтів, а також інші послуги, визначені спеціальними законами (пункт 39 частини першої статті 1 Закону № 1953).

Статтею 47 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» зі змінами (далі – Закон № 2121) визначено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену у статті 47 Закону № 2121, як у національній, так і в іноземній валюті.  

Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших  послуг та здійснення іншої діяльності. Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги, якщо інше не передбачено законом.

Фінансовий кредит – кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами – нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент                    (підпункт 14.1.258 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14                    пункту 213.1 статті 213 розділу VI ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ визначено, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, зокрема, операції з надання послуг з:

залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного);

доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ;

виконання платіжних операцій, що надаються надавачами платіжних послуг, операторами платіжних систем;

розрахунково-касового обслуговування;

надання гарантій, банківських поручительств.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Щодо питань 1 та 2

З огляду на норми, визначені підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ, не будуть об’єктом оподаткування ПДВ операції Банку з постачання послуг із:

надання, доручення, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами;

надання гарантій, банківських поручительств.

У разі, якщо зазначені у зверненні комісії за своєю фактичною сутністю є складовою частиною плати за послуги із доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами, надання гарантій, банківських поручительств та включені до їх загальної вартості, операції з постачання яких не є об’єктом оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ, і, відповідно, не є окремою платою за будь-які інші послуги (допоміжні, супровідні, посередницькі тощо), що можуть надаватися Банком додатково, то при отриманні таких комісій від отримувача таких послуг об’єкта оподаткування ПДВ не виникає, оскільки такі комісії отримуються в рамках операції, що не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Водночас, якщо зазначені у зверненні комісії за своєю фактичною сутністю не є складовою частиною плати за послуги із доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами, надання гарантій, банківських поручительств та не включені до їх загальної вартості, операції з постачання яких не є об’єктом оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ, то для цілей оподаткування ПДВ така комісія розцінюватимуться як оплата за інші послуги (допоміжні, супровідні, посередницькі тощо), що можуть надаватися Банком додатково, і, відповідно, підлягатиме включенню до бази оподаткування ПДВ операцій з постачання таких послуг (за умови, що такі операції згідно з нормами ПКУ підлягають оподаткуванню ПДВ).

З питання віднесення безпосередньо зазначених у зверненні послуг до категорії послуг, визначених у підпункті 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ, зокрема, до послуг з доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, надання гарантій, банківських поручительств ДПС рекомендує звернутися до Національного банку України.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.