Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.08.2025 р. № 4153/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку складання розрахунку коригування до податкової накладної та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариством було укладено договір
купівлі-продажу товарів згідно з яким у випадку зміни валютного курсу від дати відвантаження товарів до дати оплати Товариство здійснює коригування вартості товару. Товар було відвантажений у травні 2025 року, оплата за відвантажений товар надійшла у червні 2025 року. На дату оплати товару була проведена переоцінка та складено акт такої переоцінки.

З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання щодо порядку складання розрахунку коригування у випадку, описаному у зверненні.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – Цивільний кодекс).

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. При цьому сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Згідно з статтею 533 Цивільного кодексу грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент
в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок
її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Податкового кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Податкового кодексу.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Податкового кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до статті 186 розділу V Податкового кодексу.

Згідно з підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 розділу V Податкового кодексу ПДВ становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів / послуг.

Правила формування і коригування податкових зобов’язань з ПДВ
та складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних встановлено статтями 187, 192 і 201 розділу V Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів / послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»,
зі змінами, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних
(далі – ЄРПН) у встановлений Податковим кодексом термін та надати покупцю за його вимогою.

Обов’язковими реквізитами, які повинні бути зазначені у податковій накладній, зокрема, є опис (номенклатура) товарів / послуг, їх кількість, обсяг, ціна.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок
у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 розділу V Податкового кодексу).

Відповідно до підпункту 192.1 статті 192 розділу V Податкового кодексу якщо після постачання товарів / послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів / послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів / послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Враховуючи викладене і виходячи із аналізу норм Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС інформує.

При відвантажені товарів, оплата за які буде здійснена у наступному звітному (податковому) періоді, постачальник таких товарів зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з обсягу такої поставки та на дату, на яку здійснюється відвантаження товарів скласти податкову накладну
та зареєструвати її в ЄРПН.

Якщо після здійснення покупцем оплати за товар відбувається перерахунок (збільшення) вартості такого товару відповідно до курсу іноземної валюти, то постачальник повинен скласти і зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування до податкової накладної, складеної за операцією з постачання товару. Такий розрахунок коригування складається постачальником на дату доплати коштів покупцем.

Водночас кожен конкретний випадок стосовно оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються платником податку, має розглядатися з урахуванням договірних умов і суттєвих обставин здійснення господарських операцій, а також усіх первинних (бухгалтерських) документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу).