Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.08.2025 р. № 4168/ІПК/02-32-04-01-16

 

Головне управління ДПС у Вінницькій області розглянуло звернення Закладу вищої освіти «_________» (далі – Університет) щодо правомірності бути включеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій при надані освітніх послуг на платній основі та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, Університет є новоствореним приватним закладом вищої освіти. Статут Університету повністю відповідає вимогам, встановленим пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу для неприбуткових організацій, а саме: Університет є неприбутковим закладом, що не має на меті отримання прибутку (п. 1.11 Статуту). Статутом прямо заборонено розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників, працівників (крім оплати їх праці та нарахування ССВ), членів органів управління та інших пов’язаних осіб. Статутом передбачено, що в разі припинення діяльності Університету його активи передаються одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зараховуються до доходу бюджету. Університет подав до Головного управління ДПС у Вінницькій області реєстраційну заяву за формою 1-РН з метою включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр). Рішенням ГУ ДПС у Вінницькій області відмовило Університету у включенні до Реєстру. Відмова мотивована тим, що: приватний заклад вищої освіти, що здійснює навчання на платній основі, не може мати статус неприбуткової установи. Окремі види економічної діяльності (КВЕД), зареєстровані Університетом, нібито суперечать сутності поняття неприбуткової організації.

У зв’язку із зазначеним, Університет просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних  питань:

1. Чи має право Університет, установчі документи якого відповідають вимогам пп. 133.4.1 ст. 133 Кодексу, бути включеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій за умови, що він надає освітні послуги на платній основі, а всі отримані доходи спрямовує виключно на фінансування видатків на своє утримання, реалізацію мети та напрямів діяльності, визначених статутом?
2. Чи є сам по собі факт реєстрації Університетом певних видів економічної діяльності (КВЕД), які потенційно можуть бути комерційними, безумовною та достатньою правовою підставою для відмови у включенні до Реєстру неприбуткових установ та організацій, якщо статут такого закладу прямо забороняє розподіл будь-яких доходів на користь засновників (учасників) та скеровує їх виключно на статутні цілі відповідно до вимог пп. 133.4.2 ст. 133 Кодексу?

 

Щодо питання 1

Згідно з інформаційними ресурсами ДПС України Університет має організаційно-правову форму 435 - приватна організація (установа, заклад), засновники - фізичні особи.

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Водночас пункт 133.4 ст. 133 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу XX Кодексу.

На підставі викладеного вище обов'язковими умовами для організації у статусі неприбуткової є, зокрема, використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами в межах профільного закону, а також заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.

При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов'язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначено п. 63 підрозділу 4 розділу XX Кодексу.

Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.07. 2016 р. №440, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок ).

Згідно з абз. дев'ятим п. 6 Порядку, контролюючий орган може проводити перевірку відомостей, що містяться у поданих документах, щодо відповідності вимогам, встановленим Кодексом та законодавством, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

Контролюючий орган отримує доступ до установчих документів, що оприлюднені на порталі електронних сервісів, відповідно до порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Мін'юстом.

Контролюючий орган здійснює включення неприбуткової організації до Реєстру за умови відповідності такої організації вимогам, визначеним пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу (п. 7 Порядку).

Включення неприбуткової організації до Реєстру здійснюється контролюючим органом з присвоєнням їй ознаки неприбутковості згідно з п. 4 Порядку.

Контролюючий орган відмовляє неприбутковій організації у включенні до Реєстру в разі, зокрема, подання неприбутковою організацією неповного пакета документів, визначених п. 6 Порядку, невідповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України від 01.07.2014 р. №1556-VII "Про вищу освіту" зі змінами та доповненнями(далі - Закон №1556).

Заклад вищої освіти - це окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей (п. 7 частини першої ст. 1 Закону N 1556).

Відповідно до частини першої ст. 27 Закону N 1556 заклад вищої освіти як суб'єкт господарювання може діяти в одному із таких статусів: бюджетна установа, неприбутковий заклад вищої освіти, прибутковий заклад вищої освіти.

Згідно з пунктом 1 ст. 73 Закону N 1556 заклад вищої освіти відповідно до законодавства та статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги за умови забезпечення надання належного рівня освітніх послуг як основного статутного виду діяльності.

Перелік платних освітніх та інших послуг, що можуть надаватися державними і комунальними закладами вищої освіти, затверджується Кабінетом Міністрів України (п. 2 ст. 73 Закону №1556).

Порядок надання платних освітніх та інших послуг, включаючи порядок визначення їх вартості для здобувачів вищої освіти, встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку і торгівлі, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової, бюджетної, податкової політики.

Згідно з пунктом  3 ст. 73 №1556 заклади вищої освіти мають право надавати додаткові платні освітні та інші послуги виключно поза діяльністю, що фінансується за рахунок коштів відповідних бюджетів або згідно з договорами, укладеними між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (далі - ГКУ), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша ст. 3 ГКУ).

Частиною другою ст. 3 ГКУ передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Отже, з урахуванням викладеного вище, оскільки проведення комерційної діяльності має на меті отримання прибутку, здійснення навчання у приватному закладі освіти на комерційній основі суперечить сутності поняття неприбуткової організації.

Тож, якщо приватний заклад освіти здійснює навчання шляхом надання освітніх послуг на платній основі, а також інші види діяльності, спрямовані на отримання прибутку, такий заклад освіти не може мати статус неприбуткової організації.

 

Щодо питання 2

Відповідно до ст. 36 Кодексу визначено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій здійснюється в межах перевірки контролюючого органу у відповідності до вимог Кодексу.

Водночас повідомляємо, що юридична особа при здійсненні державної реєстрації за власним бажанням обирає види діяльності, який планує здійснювати під час господарської діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457 (далі - КВЕД ДК 009:2010) (далі Наказу №457).

Абзацом другим розд.1 Наказу №457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.

Другорядні види економічної діяльності – це будь-які інші (крім основного) види економічної діяльності суб’єкта з виробництва товарів або надання послуг (абзац тринадцятий розд. 4 Наказу № 457).

Основний вид економічної діяльності – це вид діяльності суб’єкта, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або інший визначений критерій) (абзац дев’ятнадцятий розд. 4 Наказу № 457).

КВЕД- це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків.

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци восьмий, десятий п. 1 КВЕД ДК 009:2010).

При цьому наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 N 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 ст. 52 Кодексу).