Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.08.2025 р. № 4220/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у разі здійснення операцій з повторного продажу об’єктів приватизації та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, необхідність отримання податкової консультації полягає у визначенні особливостей оподаткування ПДВ операцій з повторного продажу об’єктів приватизації, порядку їх відображення у податковому обліку та механізму повернення сплаченої до бюджету суми ПДВ за такими операціями. 

Правовою основою регулювання відносин у сфері податків і зборів є Кодекс, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1–5.3 статті 5 розділу I Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи,
застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулюються Законом України від 18 січня 2018 року № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна», зі змінами (далі – Закон № 2269).

Приватизація державного або комунального майна (далі – приватизація) – платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до Закону № 2269 можуть бути покупцями (пункт 22 частини першої статті 1 Закону № 2269).

Органи приватизації – Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, органи приватизації територіальних громад (пункт 20 частини першої статті 1 Закону № 2269).

До об’єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об’єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена Законом № 2269 та іншими законами України (частина перша статті 4 Закону № 2269).

Суб’єктами приватизації є державні органи приватизації, місцеві ради, органи приватизації територіальних громад та покупці (частина перша статті 6 Закону
№ 2269).

Повноваження державних органів приватизації у сфері приватизації визначено статтею 7 Закону № 2269). Так, державні органи приватизації у межах своєї компетенції, зокрема, здійснюють такі основні повноваження:

здійснюють повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації;

продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації, а також акції (частки), що належать державі у майні господарських товариств.

Відповідно до частин першої та шостої статті 26 Закону № 2269 договір купівлі-продажу об’єкта приватизації укладається між органом приватизації та переможцем електронного аукціону після сплати в повному обсязі ціни продажу об’єкта приватизації та протягом 25 робочих днів – для об’єктів малої приватизації, 35 робочих днів – для об’єктів великої приватизації з дня формування протоколу про результати електронного аукціону.

Право власності на об’єкт приватизації переходить до покупця після укладення договору купівлі-продажу об’єкта приватизації та підписання акта приймання-передачі об’єкта приватизації, крім випадків переходу права власності на пакет акцій.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2269 кошти, одержані від продажу державного або комунального майна, інші надходження, безпосередньо пов’язані з процесом приватизації, зараховуються до державного або місцевого бюджету у повному обсязі, крім плати за участь.

Відчуження майна – це будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування (підпункт 14.1.31 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами (далі −  Закон № 996)).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділами 2, 10  розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу). При цьому продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

З огляду на норми, визначені в Законі № 2269, у процесі приватизації державного (комунального) майна (об’єкта приватизації) власником такого майна вважається безпосередньо орган приватизації, який при цьому наділений повноваженнями укладати договори купівлі-продажу такого майна та здійснювати його продаж.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких визначено на митній території України.

При цьому, оскільки безпосереднім постачальником (продавцем) державного майна (об’єкта приватизації) є орган приватизації, то за операцією з постачання такого майна, що здійснюється у процесі його приватизації, обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ виникає в органу приватизації (якщо такий орган приватизації зареєстрований як платник ПДВ).

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155–VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів / послуг з урахуванням положень пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, ‒ дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку ‒ дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої ‒ дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів ‒ дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг ‒ дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 розділу V Кодексу якщо після постачання товарів / послуг здійснюється будь-яка  зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у  випадках повернення товарів / послуг  особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів / послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 розділу V Кодексу).

Реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначних Кабінетом Міністрів України (пункт 201.16 статті 201 розділу V Кодексу).

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначено в статті 43 глави 1 розділу ІІ Кодексу.

Так, відповідно до пункту 43.4¹ глави 1 розділу ІІ Кодексу у разі повернення надміру сплачених податкових зобов’язань з ПДВ, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ, визначеному пунктом 200¹.5 статті 200¹ розділу V Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування ПДВ, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов’язань з ПДВ чи на момент фактичного повернення коштів – шляхом перерахування на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Повернення коштів з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ на поточний рахунок платника здійснюється у порядку, визначеному в пункті 200¹.6 статті 200¹ розділу V Кодексу, за наявності подання платником у складі податкової звітності з ПДВ заяви, відповідно до якої кошти підлягають перерахуванню на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов’язань з податку.

Враховуючи викладене і виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Операція з продажу об’єкта приватизації, яка оформлюється відповідним договором (купівлі-продажу), є операція з постачання товарів, що підлягає оподаткуванню ПДВ на загальних підставах у разі якщо, вона здійснюється особою, зареєстрованою як платник ПДВ.

У разі якщо покупець за першим договором купівлі – продажу об’єкта приватизації перерахував кошти, і на їх підставі продавцем було нараховано ПДВ та складено і зареєстровано в ЄРПН податкову накладну, а згодом договір розірвано і кошти повернуто покупцю, то платник податку має право зменшити податкові зобов’язання шляхом складання та реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної, відповідно до пункту 192.1 статті 192 розділу V Кодексу.

Оскільки договір з попереднім покупцем було розірвано, наступне відчуження цього ж об’єкта іншому суб’єкту господарювання вважається окремою операцією з постачання товару, яка оподатковується ПДВ на загальних підставах.

Надміру сплачені податкові зобов’язання з ПДВ, які підлягали сплаті за наслідками звітних податкових періодів та перераховані до бюджету відповідно до пункту 200¹.6 статті 200¹ розділу V Кодексу з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ, підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування ПДВ. Повернення коштів з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ на поточний рахунок платника здійснюється в сумі залишку, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов’язань з податку, у порядку, визначеному в пункті 200¹.6 статті 200¹ розділу V Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).