Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.08.2025 р. № 4228/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно необхідності внесення змін  до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство зазначає, що станом на 05.03.2025 воно мало дві діючі ліцензії:

на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) дійсна до 12.06.2025;

на право оптової торгівлі алкогольними напоями – сидром та перрі (без додання спирту) дата реєстрації 19.02.2024, дійсна до 14.04.2026.

На підставі заяви Товариства контролюючим органом 05.03.2025 до Єдиного державного реєстру місць зберігання внесено місце зберігання алкогольних напоїв, крім сидру і перрі (без додання спирту) та алкогольних напоїв – сидру та перрі (без додання спирту). Товариством отримано Витяг з Єдиного державного реєстру місць зберігання від 05.03.2025.

На підставі відповідної заяви контролюючим органом надано Товариству ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) (дата реєстрації 28.05.2025) терміном дії з 29.05.2025.

Товариством також надано копію Витягу з Єдиного державного реєстру місць зберігання від 10.06.2025 щодо іншого місця зберігання алкогольних напоїв, крім сидру і перрі (без додання спирту) та алкогольних напоїв – сидру та перрі (без додання спирту), яке було внесено до цього реєстру в 2022 році.

У отриманих Товариством витягах вказано номер ліцензії, яка станом на сьогодні є недіючою (термін дії до 12.06.2025).

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи потрібно Товариству подавати заяви про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, в описаній у зверненні ситуації, у зв’язку з отриманням Товариством ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями крім сидру та перрі (без додання спирту), дата реєстрації якої від 28.05.2025, терміном дії з 29.05.2025?

2. У випадку необхідності внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання у зв’язку з отриманням Товариством ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями крім сидру та перрі (без додання спирту), дата реєстрації якої від 28.05.2025, терміном дії з 29.05.2025, у якій формі та який порядок подання таких змін?

3. Який порядок отримання витягу з Єдиного реєстру місць зберігання, в описаній у зверненні ситуації, у зв’язку з отриманням Товариством ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями крім сидру та перрі (без додання спирту), дата реєстрації якої від 28.05.2025, терміном дії з 29.05.2025, з метою отримання витягу з актуальними даними щодо ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями крім сидру та перрі (без додання спирту) дата реєстрації 28.05.2025?

Щодо зазначених питань

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України  від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3817:

Єдиний реєстр місць зберігання - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік місць зберігання із зазначенням відомостей, визначених Законом № 3817, про місцезнаходження місць зберігання та про заявників (пункт 26 частини першої статті 1 Закону № 3817);

місце зберігання - місце, що використовується для зберігання спирту етилового, біоетанолу та спиртових дистилятів, або приміщення, що використовується для зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової  сировини  та  рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного реєстру місць зберігання (пункт 47 частини першої статті 1 Закону № 3817).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3817 зберігання алкогольних напоїв здійснюється суб’єктом господарювання у місцях зберігання алкогольних напоїв, які внесені до Єдиного реєстру місць зберігання, на підставі однієї з таких ліцензій: на право виробництва алкогольних напоїв або на право оптової торгівлі алкогольними напоями, або на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або за заявою якого суб’єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру місць зберігання, крім випадків, визначених Законом № 3817.

Згідно з частиною другою статті 39 Закону № 3817 адміністратором та держателем Єдиного реєстру місць зберігання є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до частини четвертої статті 39 Закону № 3817 внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання про місця зберігання здійснюється посадовою особою:

1) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - щодо місць зберігання спирту етилового, у тому числі біоетанолу;

2) територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - щодо місць зберігання спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах:

за результатами розгляду заяви заявника про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання;

за результатами розгляду заяви заявника про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання;

за результатами прийнятого рішення про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання;

на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Єдиний реєстр місць зберігання містить відомості встановлені частиною п’ятою статті 39 Закону № 3817.

Відповідно до частини восьмої статті 39 Закону № 3817 заява про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, подається заявником у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному  статтею 42 Кодексу, до органу, визначеного частиною четвертою цієї статті.

Відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у заяві про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, та документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Згідно з частиною дванадцятою статті 39 Закону № 3817 у разі якщо після внесення відомостей про місця зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання відбулися зміни у таких відомостях, суб’єкт господарювання, за заявою якого місце зберігання внесено до Єдиного реєстру місць зберігання, зобов’язаний протягом 10 робочих днів з дня настання події, що спричинила такі зміни, подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (щодо місць зберігання спирту етилового, біоетанолу), або до його територіального органу (щодо місць зберігання спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах) заяву про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання.

У частині дванадцятій статті 39 Закону № 3817 зазначено вичерпний перелік підстав для подання суб’єктом господарювання заяви про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, серед яких відсутня така підстава, як отримання суб’єктом господарювання нової ліцензії.

Відповідно до пункту 3 частини дев’ятнадцятої статті 39 Закону № 3817 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або його територіальний орган приймає рішення про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання на підставі відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про припинення дії чи закінчення строку дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, для здійснення якого зареєстровано таке місце зберігання (крім випадків отримання таким ліцензіатом протягом зазначеного строку нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності).

Відповідно до частини двадцять третьої статті 39 Закону № 3817 за потреби суб’єкт господарювання, відомості про якого містяться у Єдиному реєстрі місць зберігання, має право звернутися до органу, визначеного частиною четвертою цієї статті, із заявою про надання витягу з Єдиного реєстру місць зберігання в паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Витяг з Єдиного реєстру місць зберігання має містити відомості, внесені до зазначеного реєстру на дату отримання заяви про надання витягу.

Відповідно до частини двадцять першої статті 39 Закону № 3817 місце зберігання вважається внесеним/виключеним до/з Єдиного реєстру місць зберігання з дня внесення відповідного запису до зазначеного реєстру.

Отже, Законом № 3817 не передбачено подання до органу ліцензування заяви про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, у випадку отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності протягом дії попередньої  ліцензії. Зберігання алкогольних напоїв може здійснюватися Товариством в місцях зберігання алкогольних напоїв, внесених до Єдиного реєстру місць зберігання.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).