Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.08.2025 р. № 4261/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення платника податків про надання індивідуальної податкової консультації з питань щодо застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування в операціях з нерезидентом та, керуючись статтею 52 розділу ІІ та підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У зверненні платник податків повідомив, що у своїй господарській діяльності виплачує доходи, зокрема, роялті на користь резидента Французької Республіки (далі – Нерезидент).

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, а саме:

Чи є застосування довідки за формою 730_FR_ANG_SD (приклад довідки додається до звернення) належною підставою для застосування положень Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень  стосовно податків на доходи і майно, в частині застосування пониженої ставки податку на доходи нерезидента при виплаті роялті?

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений у статті 103 розділу II Кодексу.

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 розділу II Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 статті 103 розділу II Кодексу передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно з пунктом 103.3 статті 103 розділу II Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 розділу II Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У пункті 3.2 статті 3 розділу І Кодексу визначено, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (зі змінами) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

У частині першій статті 3 Гаазької Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Конвенція між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка ратифікована Законом України № 150/98-ВР від 03.03.98 (далі – Конвенція) є чинною в українсько-французьких відносинах з 01.11.1998 і застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (стаття 1 Конвенції) та до податків, на які поширюється Конвенція, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (пункт 3 статті 2 Конвенції).

Пунктом 2 статті 12 Конвенції передбачено право України на оподаткування роялті за відповідною (зниженою) ставкою, якщо фактичний власник роялті у розумінні статті 4 Конвенції є резидентом Французької Республіки: «податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 відсотків валової суми роялті».

Пунктом 2 статті 29 Конвенції визначено, що «з метою одержання в Договірній Державі переваг, передбачених статтями 10, 11 і 12, резиденти другої Договірної Держави повинні, якщо інше не вирішено компетентними органами, представити форму посвідчення резиденції, яка передбачає, зокрема, характер і суму даного доходу і включає посвідчення податкової адміністрації цієї другої Держави».

У Французькій Республіці затверджена спеціальна форма довідки про підтвердження статусу резидента Французької Республіки для цілей застосування міжнародних договорів (форма 730-FR-ANG-SD). У цій довідці зазначаються загальні відомості про особу, ставиться відмітка про вид доходу (без зазначення суми доходу), а також засвідчується компетентним органом Французької Республіки, що ця особа є резидентом Французької Республіки для цілей застосування зазначеного у довідці міжнародного договору.

Таким чином, право на звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, передбачене положеннями Конвенції, може бути застосовано у разі, якщо Нерезидент – резидент країни, з якою укладено міжнародний договір України є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, за умови надання Нерезидентом особі (податковому агенту) довідки (сертифіката), що підтверджує статус податкового резидента Французької Республіки, яка відповідає вимогам пункту 103.4 статті 103 розділу II Кодексу, а саме видана компетентним (уповноваженим) органом Французької Республіки, визначеним міжнародним договором України, за формою 730-FR-ANG-SD, яка вважатиметься належним чином легалізованою для прийняття її в Україні у разі, якщо вона відповідає вимогам пункту 103.5 статті 103 глави 10 розділу II Кодексу, а саме містить апостиль, передбачений статтею 4 Гаазької Конвенції, перекладена відповідно до законодавства України та нотаріально засвідчена.

Аналогічна позиція підтверджується листом Міністерства фінансів України від 02.07.2020 № 11410-10-10/19853.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).