Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі ‒ Кодекс), розглянула звернення ….. щодо роз’яснення норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Платник податків звертається для отримання роз’яснення та індивідуальної податкової консультації з практичного застосування норм Кодексу щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором доходу у вигляді додаткового блага, наданого фізичній особі у негрошовій формі, а саме:
1. Яку суму додаткового блага, наданого у негрошовій формі, підприємство має нарахувати фізичній особі в бухгалтерському обліку та, відповідно, відобразити у графах 3а, 3 форми 4ДФ – у розмірі бази оподаткування (з підвищуючим коефіцієнтом) чи у розмірі вартості фактично наданого додаткового блага у негрошовій формі (вартості товарів, робіт, послуг)?
2. За рахунок якого джерела сплачується податок на доходи фізичних осіб і військовий збір, обчислені з бази оподаткування (з урахуванням коефіцієнта), працівнику та не працівнику підприємства (фізична особа – не працівник не має інших грошових доходів від підприємства)?
3. Чи застосовується підвищуючий коефіцієнт для оподаткування військовим збором додаткового блага у негрошовій формі? Якщо застосовується, то який саме коефіцієнт?
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу).
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Кодексу.
Відповідно до п. 164.5 ст. 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за формулою:
К = 100 : (100 - Сп),
де К - коефіцієнт;
Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).
Щодо першого питання
Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, із змінами (далі – Порядок).
Порядок заповнення показників Додатка 4ДФ (далі – Додаток 4ДФ) до Розрахунку, визначений п. 4 розділу IV Порядку, зокрема, передбачений рядок 6, де:
у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний період місяць) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу, наведений у розділу 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» (додаток 2 до Порядку);
у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.
Таким чином, оскільки коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ст. 164 Кодексу, застосовується для визначення бази оподаткування податку на доходи фізичних осіб, то у разі надання платнику податку доходів у негрошовій формі суми нарахованого доходу у графах 3а та 3 рядка 06 розділу І Додатка 4ДФ до Розрахунку відображаються суми наданих платнику податку доходів у негрошовій формі, з урахуванням коефіцієнта.
Щодо другого питання
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
При цьому податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену в п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Таким чином, якщо додаткове благо надається податковим агентом на користь фізичної особи у негрошовому формі, то дохід у вигляді вартості такого додаткового блага є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних і визначається у порядку, встановленому п. 164.5 ст. 164 Кодексу. Тобто саме збільшення доходу, наданого у негрошовій формі, дає змогу податковому агенту сплатити податок на доходи фізичних осіб виключно з цього доходу. Водночас військовий збір з зазначеного доходу сплачується за рахунок цього доходу.
Крім того, зауважуємо, що податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п. 18.1 ст. 18 Кодексу).
При цьому відповідно до п. 18.2 ст. 18 Кодексу податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.
Щодо третього питання
Відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 7.1 ст. 7 Кодексу під час встановлення податку (військового збору) обов’язково визначаються такі елементи як платники податку; об’єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників військового збору, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, за ставками, визначеними п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Статтею 23 Кодексу передбачено, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування.
База оподаткування – це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.
База оподаткування і порядок її визначення встановлюються Кодексом для кожного податку окремо.
При цьому у випадках, передбачених Кодексом, один об’єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків.
У випадках, передбачених Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об’єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що положеннями п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу прямо не встановлено порядок визначення бази оподаткування для військового збору, зокрема з урахуванням особливостей, встановлених у п. 164.5 ст. 164 Кодексу для податку на доходи фізичних осіб, то визначення податковими агентами бази оподаткування військовим збором здійснюється без застосування положень п. 164.5 ст. 164 Кодексу.
Водночас повідомляємо, що позиція з питання застосування коефіцієнту для визначення бази оподаткування військового збору погоджена з Міністерством фінансів України.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |